У вивченні англійської мови найцікавіші проблеми (або краще назвімо їх труднощами) виникають у голові, адже думки людини про вивчення англійської можуть не дуже співпадати з реальним процесом. Саме ці уявлення непомітно формують очікування, рішення і навіть оцінку власного прогресу. У новому відео-уроці разом з викладачками Юліаною та Катериною ми розбираємо найпопулярніші міфи про вивчення англійської, з якими стикаються студенти.
Хто винен: Instagram, ваш друг чи курси з обіцянками?
Звідки беруться ці уявлення про вивчення англійської? І чому вони так живучі, навіть коли справжній досвід каже зовсім інше? Міф про легке й швидке навчання народжуються часто з чуток, тобто десь хтось сказав, що це так легко і прекрасно. Можна виділити три цілком логічних джерела походження таких міфів.
Перше джерело — соціальні мережі. Ви бачите пост: «Рік тому не знав алфавіту, сьогодні провів переговори з американцями». Лайк, зберегти, надихнутись. Але що залишається за кадром? Скільки годин на день людина займалась, чи жила вона в мовному середовищі, чи, може, її «нуль» насправді був рівнем B1 після школи? Соціальні мережі показують лише фінал і рідко коли хто говорить про труднощі і реальні терміни свого шляху.
Друге — освітній маркетинг. «Англійська за 3 місяці», «розмовний рівень з нуля», «без зубріння і нудних правил» — це вже як стандарт комунікації у рекламі і все одно ми як споживачі не можемо перед цими закликами інколи встояти. Та й складно звинувачувати компанії: обіцянка швидкого результату продає краще, за інше.
Третє джерело — особисті історії. У кожного є знайомий, якому «просто пощастило»: поїхав за кордон на три місяці і повернувся вже з біглою натренованою англійською. І ми робимо висновок, що значить, так буває. Дійсно, так буває, але не рахуйте одиничну історію як не закономірність.
Чому мозок так охоче вірить в гучні промови?
Погодьтеся, усі ми любимо чути хороше, вірити в хороше і надихатися. Інакше як взагалі жити? А ще ми любимо лінійність, тобто коли прикладаємо зусилля і одразу бачимо прогрес — і результат йде вгору. Проте варто памʼятати, що з вивченням англійської так може і не вийти. Як і у будь-якій справі, при вивченні мови є підйоми, є падіння, є моменти, коли здається, що все стоїть на місці або коли руки опускаються і немає бажання продовжувати.
Міф про «правильний» спосіб
Окрема тема це пошук ідеальної методики. Перфекціоністи, вам привіт! І привіт тим, хто навпаки має девіз «якось воно буде». Перші думають, що вони недостатньо добре щось роблять, щоб побачити результат, і тому ніяк не заговорять англійською. Можна знати напам'ять всі часи і мати словниковий запас на рівні Шекспіра — і при цьому розгубитись у живій розмові, де люди говорять зі швидкістю та акцентами, яких немає в підручнику. Другі ж думають, що коли вони просто подивляться фільм мовою оригіналу — англійська буде вивчатись. Але якщо б це працювало в повній мірі, всі, хто роками дивиться Discovery Channel, вже б вільно говорили англійською. Пасивне споживання розвиває розуміння на слух, але не замінює практику говоріння, письма і роботи з помилками.
Мова — це не набір знань, а система навичок. Навичок, які формуються через використання, помилки, виправлення і знову використання. Не через пасивне споглядання і ніяк не через механічне заучування.
Що відбувається, коли очікування розходяться з реальністю
Дуже поширена ситуація. Людина починає вчити англійську з установкою, що за пару місяців вже буде говорити як носій, потім через цих пару місяців відчуває, що знань і вмінь не вистачає, тоді народжуються сумніви і, що цікаво, переважно звинувачення припадають у бік методик чи вчителя, чи ще чогось, головне — не на свої старання чи їх відсутність.
.png)
вул. Театральна, 6, оф. 3 (3 поверх)..svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.png)