Мова – це живий організм! Пафосно, проте правда. Мовна система змінюється безперервно, як, скажімо, наш шкірний покрив. Старі клітини слова відмирають, нові виникають. Чи знаєте ви, що кожні три-чотири тижні ваша шкіра повністю оновлюється: від старої не лишається і сліду, і ви собі спокійно живете з новою шкірою, навіть не помічаючи цього. Також ми не помічаємо, як змінюється наша рідна мова. Цілком природним чином ми перестаємо використовувати одні слова, і в наш побут приходять нові, невідомі раніше лексичні одиниці. Інша справа – мова заморська. Коли ми вивчаємо іноземну мову, то доводиться звертати увагу на актуальність інформації, що завантажується в мозок. Особливо якщо ми при цьому не знаходимося в мовному середовищі! Уявляєте, чого можна навчитися, якщо взяти, наприклад, підручник радянського зразка і пройти його від кірки до кірки? Звичайно, до такого може дійти тільки людина, організм якої не здатний позбавлятися отруйних речовин за допомогою блювотного рефлексу.
Загалом, шкода було б витрачати сили, час і гроші на знання, які знадобляться вам лише для читання радянських підручників. Чи ви маніяк?
Яскравим прикладом може бути активне вживання слова “dinner” у значенні “обід”. Чомусь упорядникам шкільних підручників спало на думку, що “lunch” – це ніякий не обід, а перекус бутербродом. І ось тепер виросло ціле покоління цих дивних людей, які завзято говорять dinner, маючи на увазі денний прийом їжі. До цього покоління, до речі, ставлюся і я – ледве позбавилася цієї в'їдливої звички. Або ось це "It's raining cats and dogs" - мало того, що набило оскому, так воно ж не вживається носіями всерйоз уже років 50 як.
Коли я навчалася у школі, підручник Headway був не просто недоступною розкішшю, а й чимось аморальним. Сучасна лексика, тексти, що містять такі слова, як “fast food”. Господи, що таке фастфуд? Ворожий, розпусний, але такий бажаний для радянської дитини винахід. Перекладати та вивчати такі слова було просто непристойно.
Ось уже багато років я викладаю. Мені особисто здавалося, що я використовую гарні сучасні підручники. Зізнаюся, на початку викладацької діяльності гарним мені здавався будь-який підручник британського чи американського видавництва. Не Плахотник, не Аракін - і на тому спасибі. Тут у Києві, отримавши доступ до гарних підручників з глянцевими сторінками, я на кілька років пішла в ейфорію та цілковите блаженство. Як та білка з Льодовикового Періоду, яка потрапила до раю з жолудями. Але одного разу настав етап усвідомлення, що і серед усіх цих дорогоцінних скарбів є потьмянілі від часу екземпляри. Визнавати це було дуже важко - однаково, що розлучатися з любовними листами. Однак, друзі, будьте пильні! Не застрягайте у болоті старомодних слів і граматики шекспірівських часів.
Я раджу вже на перших етапах навчання остерігатися таких речей.
Старим підручникам бій! Навіть якщо у вас завалялися халявні підручники під назвою "Англійська мова 9 клас", і там теж є англійські літери – у топку! Так, і граматичний довідник також краще використовувати новий. Нехай ви витратите якісь гроші на придбання нового підручника, зате той лексичний та граматичний мінімум, який вони дають, одразу житиме – його можна використовувати на роботі, у подорожі, у розмові з іноземцем. Та й, зрештою, не хочеться купувати – віват інтернет – можна завантажити. Втім, якщо ви - щасливий студент Грін Фореста, то хвилюватися вам нема про що. Повірте, ця стаття писалася зовсім не для того, щоб хвалити Грін Форест, але до вибору підручника у нас дійсно ставляться ретельно. Отже, розслабтеся, вивчайте те, що вам дають, і буде вам щастя.
Не варто вдавати з себе інтелігента до мозку кісток. Залиште вже це тужливе "Я хочу вчити мову, щоб читати Діккенса в оригіналі". Вся класика – це старі реалії, старі слова та звороти. Так, з таких книг ви дізнаєтеся, як буде англійською "екіпаж", "лампадка" та "бутоньєрка". Але, громадяни, хто ж за вас замовлятиме квиток на літак в економ-класі? Тому почніть із сучасного чтива. Розумію, проблема в тому, що якщо у вас рівень елементарі, то адаптованого Джека Лондона ви завжди можете взяти в бібліотеці Грін Фореста. А ось адаптовану під елементарі сучасну літературу вдень із вогнем не знайдеш. Але можна знайти новий підручник з хорошими текстами для читання, також сучасні тексти вальяжно розміщуються в інтернеті. Якщо рівень вищий, то тим більше читайте сучасних письменників. А класика ваша нікуди не подінеться. Опануєте основи розмовної англійської, замовите квиток, а там і Діккенса свого почитаєте. В літаку.
Також остерігайтеся Заслужених Вчителів Англійської мови. Нічого особистого, але якщо мову береться викладати людина у віці, навряд чи навчить вас, як торгуватися на e-bay. Бувають винятки, звичайно, але в основній своїй масі такі вчителі не годяться. Так, це може бути першокласний педагог з нефіговим стажем, це може бути талановитий лінгвіст, який знає мову «досконало». Але, на мій скромний погляд, нехай викладач не матиме сім п'ядей на чолі, і не навчить вас вишуканих фраз, зате ви й не виглядатимете печерною людиною. Зайва пишномовність мови може навіть заважати вам знаходити спільну мову з людьми та налагоджувати контакти. Я, зізнатися, чула негативні думки щодо політики Грін Фореста співпрацювати саме з молодими викладачами. Мовляв, а як же досвід, як серйозний підхід, вислуга років. Ні й ще раз ні. Якщо хочете нормально говорити, обирайте молодого, прогресивного вчителя, що був за кордоном. Це хоч якось гарантує, що людина навчить вас живої мови. Викладачі Грін Фореста, безперечно, найкращі. Правда. Навіть не сперечайтеся – собі дорожче.
Незважаючи на все викладене вище, мені не хочеться бути зовсім радикальною. Я люблю класичну літературу, обожнюю свою першу вчительку англійської, якій вже тоді було за п'ятдесят, маю особливий інтерес до старого кінематографу та захоплююсь англійською королевою. І англійські традиції, і трохи застарілі слівця, і червоні телефонні будки, і картатий кашкет Шерлока Холмса – це все частина нашої історії та нашої любові до англійської мови.
Нещодавно я перечитувала улюблену мною книгу “Eat Pray Love” і натрапила там на такий цікавий абзац:
Tulsi is so many interesting and foreign things to me at once — a teenager, a tomboy, an Indian girl, a rebel in her family, a soul who is so crazy about God that it’s almost like she’s got a schoolgirl crush on Him. She also speaks a delightful, lilting English — the kind of English you can find only in India — which includes such colonial words as “splendid! ” and “nonsense! ” and sometimes produces eloquent sentences like: “It is beneficial to walk on the grass in the morning when the dew has already been accumulated, for it lowers naturally and pleasantly the body’s temperature. ” When I told her once that I was going to Mumbai for the day, Tulsi said, “Please stand carefully, as you will find there are many speeding buses everywhere.”
Я зловила себе на думці, що теж говорю “nonsense”. Як і ця дівчинка з Індії, я часом використовую такі англійські слова, які викликають здивування носіїв. Скільки б я не дивилася Friends, хоч би скільки спілкувалася з американцями, скільки б не сиділа на форумах в інтернеті. Я не живу в Англії чи Америці. Я живу в Україні. Тому так, прагнути актуалізації своєї англійської безсумнівно потрібно, але й усвідомлювати, хто ти є, у цій погоні за «досконалою англійською» теж необхідно. Ти українець, з українським менталітетом, особливим поглядом на життя та унікальним підбором мовних зворотів. Тому коли ви раптом заговорите чистою англійською, як Шекспір, знайте, щось у вас померло.
Взагалі ж, якщо вам зустрінеться людина, яка, не будучи носієм англійської мови, заявляє, що вона знає мову «досконало», тримайтеся від неї подалі. Вона божевільна.
М. ПЛОЩА УКРАЇНСЬКИХ ГЕРОЇВ,
