Про суперечливість благодійності

Про благочинну діяльність говорять. І в цьому, я гадаю, криється її суперечливість.  Їй приписують усілякі слова від «чеснота» до «піар», і цих слів, приписувань, оцінок, вражень так багато, що іноді сама діяльність відходить на другий план. Звичайно, мені відома інша сторона медалі, коли добрі, по-справжньому безкорисливі справи залишаються непоміченими та неоціненними. Питання полягає в наступному – а чи має, власне, благодійність оцінюватись? Адже це найбільш індивідуальна і добровільна річ з усіх існуючих. Відома річ, у монети є ще й ребро, яке в даному випадку створює ще одне питання – як привернути увагу до справді вагомої проблеми без розмов про благодійність, її прикладів та інформації щодо шляхів до її здійснення? Всі ці думки захоплюють мою свідомість одночасно, створюють колапс і не дають сформувати закінченої думки стосовно висвітлювання благодійних справ. Але повторюся – схиляюся до того, що говорити варто, тому що іноді благочинність інших надихає на свою власну або просто додає радості до існування. Пам’ятаю, як після авіакатастрофи, в якій загинула вся хокейна команда «Локомотив», я читала про загиблих і наштовхнулася на інформацію про одного з них, в якій говорилося, що він, як виявилось, перераховував великі суми грошей на рахунок хворої дитини, нікому про це не розповідаючи. І тоді я подумала – як чудово, що я про це дізналася. Не конкретно про справу цього чоловіка, а про те, що подібні справи мають місце на тлі усього поганого. 
 

Все вище написане мало бути вступом, але стало окремою темою для міркувань. Вела я до іншого. Суперечливість, а можливо сум благодійності полягає в тому, що вона дає тобі можливість обирати. Вражаюча варіативність хвороб, проблем та нещасть робить людину, що хоче зробити благодійну справу, відвідувачем найжахливішого супермаркету світу з тисячами поличок і найменувань.
 

Цього семестру я відчула себе відвідувачем одного з відділів цього супермаркету. Ідея стосовно допомоги одній хворій дитині була досить чіткою та зрозумілою, проте кількість хворих дітей збила з ніг та зменшила зріст. Як можна обрати одну дитину серед, страшно сказати, сотень тисяч? За якими критеріями можна здійснити цей відбір? Адже мова про дітей, жоден з яких не встиг нажити собі друзів та репутацію, ніде не повчився, нічого не напрацював – хіба що народився і почав потроху вивчати світ. Більше того, як не крути, але правда в тому, що люди потребують належної історії, і це нормальна психологія споживача. В сфері благодійності найбільше віддають тим, хто страждає найжахливішим. Метафора страшна, проте за найякісніший продукт в магазині також віддають більше за все. Хвороби та проблеми мають свою якість.
 

Дівчинка Саша, якій в результаті ми допомагаємо усім Грін Форестом, і про яку дізналися через одну з наших викладачів, абсолютно чарівна і, на жаль, має історію. Жахлива хвороба – рак крові, відсутність в родині батька, постійні блоки хіміотерапій та величезна потреба в грошах. На противагу цьому – люблячі родичі, позитивне налаштування та величезна кількість людей, які готові допомогти. 
 

Східні релігії говорять про баланс в житті будь-якої людини. Можливо, хвороба цієї маленької дівчинки в майбутньому збалансується чимось справді прекрасним. А зараз кожен з нас має змогу хоч трохи збалансувати її історію власною допомогою та побажанням одужання. Адже благодійність, за великим рахунком, не приносить нам жодних турбот,  проте, коли ми об’єднуємось і робимо найнезначніше зусилля, воно може опинитися найзначнішим в житті людини, якій ми допомагаємо.
 

Якщо Ви ще не стали частиною нашої акції – станьте нею. Незалежно від того, говорять про благодійність чи мовчать, вона в будь-якому разі приносить радість і робить існування світлішим.