Джейн Остін, значить? Навіть важко вибрати, з чого почати розповідати про її здобутки. Почну з розповіді про її життя, а коли ми краще її взнаємо, і до здобутків доберемося.
.jpg)
Тож Джейн народилася в грудні 1775 році у великій родині. В неї було шість братів та одна сестра, котра, до речі, як і Джейн, померла незаміжньою. Сестра Джейн - Касандра була її найкращою подругою та найближчою людиною в світі. Більшість листів, що залишилися після смерті Джейн, були саме до неї, вона також писала портрети Джейн (один із них справа). Із братів Джейн найближчим був Генрі, котрий потім став її літагентом. Але повернемося до життя міс Остін. Перші 18 місяців після свого народження маленька Джейн провела у годувальниці, що жила поблизу. У 1783 році малу разом з Касандрою відіслали до Оксфорду – згідно з сімейною традицією. Не в університет, звісно, а в місто. Пізніше вони (разом з вихователькою) перебралися до Саутгемптона. Там обидві дівчини захворіли на тиф, досить серйозно. Революціонерка та порушниця правил 18-го століття, Джейн Остін мало не померла. Хто знає, яким би був сучасний світ, якби не було книг Остін. Чим би захоплювалися романтичні дівчата, в котрих гарним тоном вважається перечитувати «Гордість та упередження» по сто разів на місяць? Anyway, вона залишилася жива (нам на радість). Надалі освіта майбутньої письменниці зробила декілька поворотів: навчання вдома, школа-інтернат і, врешті-решт, повернення додому, бо родина не могла собі дозволити навчання обох дівчат. Але Джейн продовжила освіту самостійно – читаючи книжки. Допомагали їй в цьому батько та брати. Дівчині пощастило з батьком – він завжди підтримував її експерименти в письменництві, купував дорогий папір та інші матеріали для малювання та письма. Взагалі в Остінів вдома атмосфера була ненапруженою та приємною, де їх гості завжди могли вільно говорити все, що думають, в тому числі мати думку, протилежну думці господарів.
Інше захоплення письменниці – театральні постановки. Родина Остінів ставила декілька п’єс, переважно комедій. В досить ранньому віці Джейн починає писати. 
Ці роботи були зібрані докупи та стали відомі під назвою “Juvenalia”. Туди навіть входить «Історія Англії» на 34 сторінки, яка написана by "a partial, prejudiced, and ignorant Historian". Ця книга пародіювала історичні книги 18 сторіччя. Наприклад, там було таке: "Henry the 4th ascended the throne of England much to his own satisfaction in the year 1399, after having prevailed on his cousin & predecessor Richard the 2nd, to resign it to him, & to retire for the rest of his Life to Pomfret Castle, where he happened to be murdered." Досить тонко і досить смішно. Цю її книгу проілюструвала улюблена сестра Касандра, силует котрої ви бачите справа.
Час ішов, Джейн підростала і ставала дорослішою. Її життя проходило вдома, де вона грала на піаніно, допомагала матері та сестрі з керуванням слугами, відвідувала родичів та таке інше. Щодо розваг, популярними були читання романів вголос (часто власного виробництва) та танці, в яких Остін була дуже вправною. Так було аж до того часу, поки Джейн не вирішила писати заради прибутку, тобто стати професійною письменницею і не сконцентрувалася на цьому. В якийсь момент на сцені з’явилися Елінор та Маріанна, котрі були героїнями першого повноцінного роману Джейн, котрий і називався їх іменами (його читали родині ще до 1796 року). Але манускрипти з їх пригодами не збереглися, і сьогодні ми можемо тільки гадати, що ж саме від Елінор і Маріанни із тих п’єс є в Елінор та Маріанні з «Розуму та почуттів»(1811).
Ще дрібку про Miss Austen’s lovelife. Коли письменниці було 20 (слово «письменниця» засерйозно 
звучить для дівчини, по-моєму), племінник їх сусідів Том Лефрой (на картинці, правда, тут він набагато старший) приїхав у гості. Це сталося в грудні 1795 року. Він щойно завершив навчання в університеті та вирішив перебратися до Лондона і стати адвокатом. Молодих людей познайомили і, згідно з листами до Касандри, ці двоє проводили багато часу разом. Ось що пише Джейн: "I am almost afraid to tell you how my Irish friend and I behaved. Imagine to yourself everything most profligate and shocking in the way of dancing and sitting down together." . Але втрутилася родина Лефроїв та відіслала його геть. Шлюб був практично неможливим, про це, напевно, знали навіть самі Том та Джейн. Обидва були бідними, а освіта Тома та його кар’єра залежали від двоюрідного дядька з Ірландії. Тож в майбутньому, коли юнак відвідував Хемпшир (де жили Остіни), його тримали на відстані від її родини і Джейн ніколи більше його не бачила.
Про цю історію навіть зняли фільм, де в фіналі старенька Енн Хетавей (яка грала Джейн Остін) зустрічається зі стареньким хлопцем з «Wanted» Бекмамбетова (який грав Тома Лефроя) та його донькою. Не буду навіть починати про відповідність всього фільму історичним фактам та стандартам хорошого кіно. Головне полягає в тому, що Том – єдиний відомий нам романтичний інтерес Остін. (Були ще заручини, що тривали аж цілу ніч, бо вранці Джейн відкликала своє слово, але романтичного там, на мій погляд, мало, а цікавого ще менше)
Я хочу поговорити про одну з робіт Остін, котрі, в принципі, характеризують її стиль раннього періоду – робота, настільки визначна, що навіть екранізація її не погіршила. Я говорю про перший роман письменниці «Розум і почуття». В якому мова ведеться про родину із чотирьох жінок – мами та трьох доньок, котрі втратили свого тата. А за законами того часу спадок міг отримати лише найближчий родич чоловічої статі. В нашого deseased героя був син від першого шлюбу, сам по собі непоганий, але, але, але. Тож, як ви розумієте, маленькій родині мало що дісталося зі спадку. Та все одно – де жити є, що їсти є, трохи грошей є – життя непогане! Не хочу бути Вікіпедією, тому просто розповім про основну тему роману.
Розум і почуття відображаються в характерах двох старших доньок – одна керується лише логічними та правильними думками, а інша – виключно почуттями. А, якщо дівчина керувалася виключно почуттями та не мала строгих батьків (а мати дівчат мало відрізнялася від своєї середньої доньки Маріанни), вона рано чи пізно мала потрапити в якусь неприємну ситуацію, пов’язану з неправильно витлумаченими намірами якогось молодого джентльмена. А розум – інша дівчина, Елінор, котра настільки сильно довіряє sense, що готова проґавити любов, аби це було найлогічнішим та найпристойнішим виходом з положення. Подається це все, звісно,під соусом надзвичайно тонкого гумору, witty remarks, і вцілому дуже елегантно викладене. Книга буде ідеальною для романтично налаштованих читачів, а також для тих, хто хоче приєднатися до багатомільйонної армії прихильників творчості Джейн. Я не виключаю можливості, що в певний момент вам стане дивно – навіщо, мовляв, стільки писати і так довго розповідати. А ви просто читайте далі. Читайте і думайте, як добре, що ми не живемо в Англії 18-го сторіччя, де не було ні серіалів, ні журналів, ні телевізора… Зате там були легкі розмови, ніжні та надзвичайно тендітні дівчата а ще – багато чаю. «Хочу в Англію Остін!» - слова, які ви безперечно скажете собі після прочитання "Sense and Sensibility". Enjoy!
М. ПЛОЩА УКРАЇНСЬКИХ ГЕРОЇВ,
