Ви мене спитаєте, хто ж сьогодні не знає, хто такий Гаррі Поттер, хто така Джоан Роулінг, і про що книги, котрих продано 400 mln worldwide? А я скажу, є такі люди. І як фан поттеріани я вважаю своїм обов’язком розказати їм, що вони втрачають. А для тих, хто вже насолодився цією історією, ця стаття буде приємним спогадом про часи, коли вони вперше взялися за книги.
Почнемо зі звичної розповіді про письменницю. Звати її зовсім не Джоан Кетлін Роулінг. 
Ну, вірніше, не зовсім Джоан Кетлін Роулінг. Справжнє ім’я авторки – Джоан Мюррей. В неї навіть немає middle name. Справа в тому, що до публікації першої книги (котра все-таки вийшла під ім’ям Джоан Роулінг, ніяких ініціалів) її видавець боявся, що target audience з маленьких хлопчиків буде не дуже охочою до читання книг, написаних жінкою. То він і попросив її використати ініціали, щоб не так сильно кидалося в очі ім’я; Роулінг взяла ім’я Кетлін на честь бабусі. Рідні ж взагалі кличуть її просто Джо.
В дитинстві маленька Джо писала фантазійні історії про кролика, котрого звали Rabbit, що захворів на кір, та велетенську бджолу Miss Bee, що його провідувала.
Ідея про маленького хлопчика, що навчається в школі чаклунства, сформувалась в 1990 році у поїзді – де все почалося з того, що Джоан придумала Гаррі. От що каже сама письменниця
“[he] just strolled into my head fully formed”.
Інші персонажі формувалися самі по собі, як (зауважте іронію) за помахом чарівної палички. Тож коли вона того дня потрапила додому, відразу сіла за книгу. Дорога до закінчення історії була довгою та непростою. Роулінг писала історію в кафе, бо після короткої прогулянки її крихітка-донька краще засинала - а лишати її не було на кого. Нарешті, в 1995 році у світі стало на один манускрипт виробництва старої друкарської машинки Harry Potter and the Philosopher’s Stone більше.
Чи можна уявити, що 12 видавництв відмовили Роулінг та її агентству, котре все-таки продовжувало stick around to see what’s next? Нарешті Блумсбері, крихітне лондонське видавництво, випускає Гаррі Поттера. Але редактор все ж радить Джо пошукати a day job, раз вже шансів заробити гроші пишучи книжки для дітей в неї було, вочевидь, мало. Потім вже були гранти, аукціони за право видавати книгу в Америці, а ще далі – блискавичні змітання книг з полиць, черги під крамницями, спричинені exasperation, фальшиимиі слухами про закінчення книг…просто-таки окремий світ, світ в світі вартістю, доречі, в 7 млрд фунтів. Немало для провальної кар’єри, huh?
Після усієї цеї загальнодоступної (читай – Вікіпедія) інформації, є ще моя думка. Коли до мене нарешті потрапили її книжки (а це сталося на 5 років пізніше виходу першої книги), я думала лише про них, а не про те, яка Дж.К.Роулінг письменниця. Я просто читала одну за іншою, скільки було. А потім чекала на наступні. А якось (коли я читала Three – Роулінг саме так їх і називає, по номерам – Harry Potter and the Prizoner of Azkaban), я зупинилася і просто подумала: «Яка ж вона класна письменниця», і знову повернулася до читання. Вже тепер, коли я нещодавно перечитала їх усі, коли я змогла, нарешті, потримати і почитати(а Поттера просто необхідно тримати в руках, я точно кажу, останню книгу занадто сильно чекала і прочитала з екрану) їх в оригіналі, я можу навести сто доказів під своєю побіжною, напів-інстинктивною фразою. Роулінг дійсно знає свою справу. Окрім того, що вона вміє писати, вона вміє бути доброю. Вона дійсно вклала багато в цей світ, і я не кажу, що це не luck, чи ще щось, але вона вірила в себе та вірила в Гаррі. Вона не здавалася. То вже заради відмов 12 видавництв варто почитати ці відомі на весь світ книги.
Сьогодні я трохи розповім вам про One. Як видно з назви статті, зветься вона «Гаррі Поттер та Філософський Камінь». Читая книгу, поринаєш у світ 11-річних діток з натяком на дорослі проблеми, як здається.
Отже Гаррі Поттер – хлопчик, що живе в комірчині під сходами.
Такий початок, погодьтесь, інтригує трохи менше за «Камінь». Не дивно, адже світ Гаррі до приходу до нього магії і був сірим, розтягнутим, як коліна на старих джинсах, і пахнув, чесно кажучи, не найкращим чином (котами місіс Фіг, сусідки, що деколи мучила-приглядала за Гаррі). Батьки хлопчика загинули в автокатастрофі, тому жив він у тітки Петунії та дядька Вернона, як вже згадувалось, в комірчині з павуками, потерпаючи від розпещеного кузена Дадлі.
Тоді ж, як приходить магія? Якогось ранку ти маєш прокинутися і побачити біля подушки чарівну паличку? В Гаррі магія просто деколи вистрілювала – дрібниці типу відрослого за одну ніч волосся. Проте проривом, коли навіть самі заядлі читачі-скептики визнали, що таки є в ньому магія, стала історія з боа-констріктором і зниклим склом. Скажімо так, ніхто не постраждав, бо боа-констріктор просто поповз до Бразилії. Якщо чесно, вже тут видно (якщо знаєш, що далі, звісно), як Роулінг дійсно створила історію з семи книг, а не просто сім книг із серії.
До Гаррі починають приходити листи. Мало того, що в нього не було, з ким переписуватись, так ще і спосіб, яким ці листи потрапляли до хати… Спочатку це був один лист, чемно адр
есований Гаррі Поттеру, Комірчина під сходами, 4, Прівіт-драйв і так далі. Але дядько й тітка дуже розлютилися, ба навіть перевели Гаррі з усіма речами (вистачило одного походу, щоб їх віднести) в маленьку кімнатку нагорі, що слугувала складським приміщенням поламаних іграшок Дадліка. Та лишенько – наступного дня прийшов новий лист – цього разу вже на адресу «Найменша спальня, Прівіт-драйв,4». Дядько Вернон прийняв дуже сильні запобіжні заходи – по-перше, він забив дошками щілину для пошти, і по-друге, ліг спати під дверима – аби Гаррі першим не схопив новий лист, котрий без сумніву, мав прийти. Далі листи почали приходити в яйцях, 20 штук, по листу на яйце, вилітати з каміну, десь штук 40, а коли дядькова параноя погнала їх в готель, і туди також. Нареш
ті відправники листів відіслали до Гаррі ще щось, точніше, когось. Сталося це в його день народження, про який усі забули, що саме по собі було не дивним. Дивним було те, де його знайшов посланець – велетенських розмірів чолов’яга з копицею волосся та кошлатою бородою. Це була халупка на скелі посеред моря – от як далеко дядько Вернон зайшов у намаганні втекти від гарно налагодженої системи доставки кореспонденції! Чолов’яга приніс свято – прим’ятий торт, а потім ще й приготував смачнючівкуснейшие смажені ковбасоки. Тут відкрилася таємниця, про яку ми з вами вже здогадувалися – Гаррі – чарівник! І, більше того, знаменитий чарівник.
І Хагрід (це наш посланець з ковбасками) прийшов забрати його до Hogwarts School of Witchcraft and Wizardry. До школи, де він знайде друзів до школи, що стане його домом до школи, що стане свідком багатьох випробувань його характеру, сили волі та вміння виживати. Але повернемося до Хатинки-в-Морі, де Гаррі почув справжню історію про смерть своїх батьків – їх убив темний чаклун. Від Гаррі, котрий тоді був ще малюком, прокляття відскочило і знищило самого чаклуна. Відтоді хлопчик був страшенно знаменитим в магічному світі, що не заважало йому, звісно ж, ходити в нашому світі в розбитих окулярах та старому одязі Дадліка. Далі вже вибачте, розповідати не буду, бо отак потроху вибовкаю всю книгу.
Ще тільки розповім про друзів Гаррі.
Герміона – пародія 11-річної Роулінг: усезнайко, catch phrase якої була: «Мені стало цікаво, і я пішла в бібліотеку» та Рон – рудий, довгоногий та довгоносий хлопчик з дуже великої сім’ї чаклунів.
Усі книги Джо закінчуються як не щасливо, то reassuring. Тож особливо не хвилюйтесь, все буде!
Окремо хочеться сказати про образи, що їх створила майстерна друкарська машинка письменниці. Образи – живі, абсолютно і повністю, вони могли б зійти зі сторінок та стати вашим знайомим чи троюрідною сестрою вашого кращого друга, і виглядали б абсолютно гармонійно. Джоан Роулінг не просто створила окремий світ, котрий приваблює та зачаровує, вона зробила його реальним. Вона зробила його доступнішим за будь-який інший з наших мрій. І знаєте, якби існував такий світ магії, драконів, велетнів, квіддичу та кентаврів, то я певна, Мерлінова борода, що він був би саме таким.
Оригінал історії можна знайти в бібліотечці Шота 27.
Офіційний сайт Роулінг (котрий містить не лише інформацію про авторку, але й історії деяких побіжних персонажів, наприклад, Діна Томаса – в нього дійсно довга історія).
Завантажити книгу можна тут.
М. ПЛОЩА УКРАЇНСЬКИХ ГЕРОЇВ,
