Безперекладний метод для Федора Михайловича

Федір Михайлович метушився в кабінеті. Офіційно робочий день закінчився, але співробітники не поспішали йти додому, все також віддзеркалюючи обличчями монітори. Федір Михайлович ішов сьогодні так рано не тому, що він ледар, навпаки, він здійснював подвиг. По середах і п'ятницях. А саме, після трудового дня він рішуче вирушав на курси англійської.

- Федір Михайлович, я ось своії дочці вас в приклад ставлю! У ваші-то роки ... ой, вибачте, звичайно. Але я ж навпаки ... Я ж захоплююся. Скільки разів собі говорила: «Надя, вчи англійську». Але поки молода була, так ще можна було ... А зараз що ... Ох, клопоту стільки, турбот стільки в голові - яка там англійська! Мізки вже старі, нічого не запам'ятовується, - голосила Надія Сергіївна з маркетингу.

Так. Федір Михайлович теж не мав і зайвого мегабайтика в голові, щоб втиснути туди навіть одне іноземне слово. Коли начальство запропонувало йому піти на курси, він спочатку відмовився. Але потім зрозумів, що сильно ризикує. Компанія іноземна, він очолює не найгірший відділ. У такому віці ще спробуй знайди собі гідну роботу. А молодь наступає на п'яти. Вони всв лощені, з хорошою англійською, великими амбіціями і довгими, чіпкими руками. Того й дивися, нагрянуть в кабінет в своїх англійських черевиках, затрясуть перед носом своїми Оксфордськими дипломами, і виставлять геть з найчистішим англійським акцентом.

Щоб хоч якось підстрахуватися, Федір Михайлович пішов-таки на курси. Хоча невідомо, що було гірше: в страху очікувати, що тебе підсидить який-небудь молодий вискочка, або ж це принизливе розуміння себе повним ідіотом акурат два рази на тиждень.

Все було б нічого - Федору Михайловичу не жаль часу, і не лінь ходити на заняття. Але є кілька обставин, які і перетворюють цю затію в натуральні тортури. Справа в тому, що молоді, азартні та дуже просунуті викладачі є адептами однієї релігії. Ім'я їй « метод навчання іноземним мовам без перекладу». По-простому, викладач на занятті говорить тільки англійською. Бідний Федір Михайлович не розуміє ні слова, і від цього сильно потіє. Навколо відбувається якесь мракобісся, немов у пеклі. Від нього чогось вимагають, у нього щось запитують, на нього очікувально дивляться. Як всім іншим студентам вдається вловлювати те, що говорить викладач, та ще й самим щебетати? Тут би зрозуміти, що ми робимо взагалі. На який ми хоч сторінці? Що треба? Читати? А Зрозуміло. Ні? Чи не тут читати? Ох, господи, врятуй мою душу грішну.

Якщо безперекладний (його ще називають «прямим») метод в принципі краще і ефективніше, то навіщо ми всі будемо рівнятися на Федора Михайловича? В епоху то царювання демократії (вибачте за каламбур). Але така вже суть нашої демократії: ми готові рівнятися на більшість тоді, коли ми і є та сама більшість. Але зараз мова не про це. Давайте залишимо поки демократію в спокої і спробуємо допомогти народу в особі Федора Михайловича.

Якщо уявити, що головна проблема Федора Михайловича - це неможливість спиратися на рідну мову, то що ви пропонуєте? Виходи у нас з вами, дорогі мої Чіпи і Дейли, два: переконати нещасного, що так треба; або ж поступитися власними принципами і визнати, що не завжди «новомодне» дорівнює «ефективне». Для того, щоб розуміти про що мова, я викладу основні ознаки і відмінності прямого методу навчання, і перекладного.

Сухувато, так? Ну що ж, давайте прополощемо (пардон, поміркуємо). Чому раптом рідна мова стала заважати в процесі навчання? Адже вивчення іноземної мови, якщо спростити, це всього лише заливання в мозок нової інформації. На якій підставі хтось вирішив, що для того, щоб Федору Михайловичу засвоїти таблицю Менделєєва,  потрібна рідна мова, а для того, що б засвоїти нову, багаторівневу, складну систему іншої мови -  рідна мова не потрібена? Як головний аргумент, і як червоний прапор революції, вперед висувається аналогія між природним освоєнням рідної мови в ранньому дитинстві, і вивченням нової, другої або третьої мови вже в зрілому віці. Мовляв, подивіться, як діти швидко, з легкістю і природньо вбирають в себе мову, як славно вони починають щебетати, як грайливо, без всяких підручників і граматик, вони переходять від простого до складного, і ось-ось поллється з них віршами високохудожня і вкрай грамотна рідна мова. Ну ви зрозуміли.

І зараз (барабанний дріб) ми з вами зруйнуємо цей міф. Справа в тому, що коли дитина дізнається нове слово, віна в той же самий час дізнається і поняття. Тобто, вміння називати предмети для дитини означає знайомитися з предметами. У той час як для дорослої людини картина світу вже збудована, і нове іноземне слово - це новий одяг для вже знайомого поняття. Стіл для Федора Михайловича завжди буде «стіл» в першу чергу, і тільки в другу чергу він стане "table", якщо взагалі стане. А то так і залишиться «стіл», який в певних ситуаціях потрібно наряджати в костюмчик "table". Тобто, не називаючи table столом саме протягом заняття, ми як би обманюємо себе. Чим такий самообман поганий? Хіба він не нешкідливий? Він не те що б поганий, він знижує ККД * уроку. Тобто за той час, поки ми всі з нескінченним розчуленням граємося з картинками, можна було вже давно прочитати, перевести, відпрацювати і вивчити ще десяток-другий нових слів.

Те ж стосується і граматичних конструкцій. Мозок дорослої людини влаштований так, що функція аналізу набагато більш розвинена, ніж функція зазубрювання. Світле, безоціночне сприйняття світу залишилося в далекому минулому, там же, де залишилися какашки, які не смердять, і кіт, якому ніколи не боляче і не образливо. Це в дитинстві не було необхідності розкладати все по поличках, заганяти в систему, усвідомлювати причинно-наслідкові зв'язки. Зараз же будь-яка інформація нашим мозком обробляється, аналізується і зіставляється. Просто на віру прийняти щось дуже складно. А прямий метод викладання грішить тим, що на питання Федора Михайловича «чому?» часто відповідають «так говорять». Середньостатистичний дорослий буде тільки дратуватися, але ніяк не радісно запам'ятовувати.

Ну, і останнім каменем, що зі свистом летить в город безперекладного методу, буде психологічний аспект. Багато припиняють навчання через те, що не можуть так швидко перебудуватися, не розуміють того, що відбувається на уроці, відстають по граматиці. Ось і Федір Михайлович скоро не витримає. Якщо характер у людини флегматичний, якщо він по натурі замкнутий і сором'язливий, то який сенс вимагати від нього негайної інтерактивності.

Я не проти комунікативного методу. Зовсім ні! Я проти тупого наслідування новомодної методики. Багато курсів зараз цим грішать. Варто тільки подивитися на ці рекламні гасла. «Занурення в мовне середовище!» «Заняття ведуть тільки носії» «Англійська без зазубрювання!» «Розмовна англійська за шість днів!» (Ага, а на сьомий - молитися).

Уроки з носієм мови, безсумнівно, мають свої плюси. Звичайно, носій дасть вам те, чого не зможе дати вітчизняний викладач: природня вимова, якісь особливі фрази, слівця з розмовної мови. Але якщо ж обмежити процес навчання тільки носієм - то ККД * занять сильно знизиться. Сила-силенна часу буде йти на спроби зрозуміти один одного. Одна справа - розмовні фрази, і зовсім інша справа - специфічна лексика для пояснення граматики. Тому я раджу викладачам не сильно прикидатися носієм мови, і в разі потреби (особливо на початку) користуватися рідною мовою - нічого поганого в цьому немає. Це не означатиме, що ви - немодний препод. Це буде означати, що ви глибоко розумієте психологічний аспект навчального процесу. А студентам, які потрапили в групу, де викладання ведеться тільки  англійською, хочу побажати не дратуватися, якщо ви не розумієте чогось. Можна знайти пояснення граматики російською та вдома почитати. Можна перепитати. Можна підійти до викладача після уроку і пояснити свою проблему. Мовляв, дорогий препод, я оцінив вже, як круто ви володієте мовою, яка у вас чудова вимова, і які ви суворі і принципові. Давайте припинимо красуватися і самолюбоватися, і допоможемо мені. Я, мовляв, ні фіга не розумію, потію, і відчуваю себе, як на страті. Чи не будете ви люб'язні спеціально для мене на уроці робити пояснення російською / українською? Великодушно Ваш , Федір Михайлович.

*коефіцієнт корисної дії