6 лайфхаків для опанування та покращення speaking: поради від досвідчених викладачів

Більшість студентів, що вивчають англійську погодяться, що саме Speaking – це саме той скіл, що найважче »розгойдати». Слова знаєш, граматика в голові, але коли потрібно говорити, то нічого не виходить. Адже спікінг формується лише через регулярну дію, а не через багато читання, писання чи зубріння.

У Green Forest ми постійно тестуємо методи, які справді працюють у студентів. Сьогодні ділимося лайфхаками від викладачів — практичні, життєві та без ілюзій про ідеальну вимову.

Зміст 

1. Поширені міфи та страхи студентів щодо говоріння англійською
2. Практичні способи покращити speaking: досвід викладачів

Поширені міфи та страхи студентів щодо говоріння англійською

Багато студентів роками не можуть вільно заговорити англійською не через нестачу знань, а через неправильні переконання. Тож давайте розглянемо найпоширеніші причини такої ситуації:

1. «Я почну говорити, коли буду знати більше слів/граматики». Насправді це пастка. Ви ніколи не відчуєте, що ось зараз ви знаєте все і цього достатньо для speaking. Навички мовлення формуються тільки через практику, а не через очікування ідеального моменту.

2. «З мене сміятимуться». Це більше про шкільний досвід, а не про реальне життя. Носії мови звикли до акцентів і помилок, бо спілкуються з іноземцями постійно. Вони не оцінюють вас, а просто хочуть зрозуміти.

3. «Я маю говорити без помилок». Помилки — це ваша точка зростання. Помилки – це добре! Адже кожного разу коли щось не так, ви досліджуєте нові слова чи фрази, що допоможуть сказати все так, як треба. Тож якщо ви бачите помилку, це значить, що ви можете її виправити, а отже навчаєтесь. 

Практичні способи покращити speaking: досвід викладачів

Ми попросили наших тічерів поділитися лайфхаками, що працюють на їхніх заняттях і поза ними. Тож саме час зламати той мовний бар'єр раз та назавжди! 

1. Говоріть про власний досвід

Завдання, пов’язані з особистими історіями, активують інтерес і знижують напругу. Студенти набагато охочіше говорять, коли тема стосується їхнього життя: мандрівок, роботи, емоцій чи звичок.

Викладачка та методистка Альона Трепитьон помічає що speaking-активності, де потрібно продовжити речення про себе, висловити згоду / незгоду чи відповісти на питання Have you ever…? завжди роблять дискусію більш живою. Адже студенти перестають думати про правильність кожного слова і починають формулювати думку, а це і є саме та омріяна навичка вільного говоріння. 

2. Озвучуйте повсякденні дії

Цей метод здається простим, але він один з найефективніших для побудови мовного рефлексу. Старша викладачка Дарія Телевна розповідає:

«Я вчила мови, проговорюючи всі свої дії. Йду в магазин — I’m going to the shop. Мию підлогу — I’m mopping the floor. У кафе думаю, як би я замовила каву англійською. А якщо хочеться кудись поїхати, то уявляю як би пояснила це батькам».

Це лише маленькі фрази, які повторюються день у день. Так, вони не складні й не академічні, однак зате живі. Завдяки такому повторенню студент вчиться говорити про емоції, плани, бажання так само легко, як у рідній мові.

3. Записуйте думки на папері

Інколи мовний бар’єр застрягає саме на рівні «у голові чудово, а рот не слухається». У такому випадку письмова форма є тією самою страховкою. Спробуйте зробити так:

• запишіть одну думку про свій день, плани або почуття англійською;
• не прагніть ідеального речення, адже головне, щоб воно передавало вашу ідею;
• після цього прочитайте написане вголос, щоб відчути ритм і інтонацію.

Цей підхід працює як місток між внутрішнім формулюванням і реальним speaking. Ви спочатку даєте мозку час знайти слова на письмі, а потім переводите все в голос. Вже через кілька повторів ви помітите, що записувати хочеться все менше, а думки формуються набагато швидше.

Згодом письмовий крок, звісно, необхідно прибрати. Але для старту цей метод чудово знижує тривожність і допомагає вільніше перейти до усної практики.

4. Використовуйте ШІ: 5–10 хвилин для міні-діалогів

AI не замінює викладача, проте є фантастичним тренажером реакцій. Старша викладачка Юлія Івасюк ділиться особистою практикою:

«Я тепер розмовляю з ChatGPT і використовую його на 100%. Кажу йому створити питання з фразами, які хочу вивчити, і обговорюю їх із ним. Роблю це всюди: коли йду в магазин, коли маю 5 хв між роботою. А потім ще прошу виправити помилки».

Таким чином, фокус має бути не на тому, щоб звучати як носій, а на тренуванні самого процесу: подумав → відповів → виправив. Тож не варто просити AI переписати текст красиво або зробити його ідеальним за вас. Краще сформулювати власну відповідь, а потім попросити скорегувати відповідь та пояснити помилки. Такий формат взаємодії допомагає зберігати ваші оригінальну думки та формулювання, проте при цьому ви бачите помилки та розумієте логіку мовлення, а не просто копіюєте чужий варіант.

5. Підказки — це must-have

Інколи страх говорити виникає тоді, коли тема нечітка або надто складна. У такому випадку допомагають навіть невеликі рамки (ключові слова, картинка, невеликий сюжет). Досвідчена викладачка Анастасія Галярник радить давати собі прості завдання:

• перетворити речення під власну ситуацію, 
• продовжити ідею, 
• скласти коротку історію за 4–5 словами 
• обрати позицію agree/disagree.

У таких вправах немає правильних відповідей. Є лише те, як ви формулюєте свою думку, шукаєте слова, будуєте речення, а це саме те, що треба тренувати.

6. Записуйте себе на диктофон

Цей спосіб особливо корисний для тих, хто соромиться говорити з людьми. Голосовий запис створює безпечне середовище: ви чуєте власний темп, запинки, повтори слів, і поступово помічаєте прогрес. Студенти, які регулярно записують себе, легше переходять до живої розмови, адже це є логічним продовженням практики, а не повністю новою активністю. 

Проте важливо не тиснути на себе. Найкраще говорити англійською на комфортні теми: плани, улюблені серіали, дитячі спогади, робота. Не треба вибирати важку наукову чи академічну тему, про яку ви навряд чи б говорили б українською.

Люди починають говорити не тоді, коли вивчили всю граматику, а тоді, коли перестають боятися звучати недосконало. Адже найскладніше в говоріння — це вміння висловити думку, знайти слова навіть тоді, коли знаєш не все, і не зупинятися після першої помилки.

Методи, які радять викладачі, дуже різні, але головна ідея одна — регулярність важлива. Маленькі ритуали: 5 хвилин на диктофон, 3 речення про свій день, одне запитання до AI і ви вже на крок уперед. Speaking починається тоді, коли ви обираєте відкрити рот і сказати хоч щось.

«Щоб говорити — треба говорити. З помилками. Повільно. Окремими словами», — підсумовує Альона Трепитьон.

І це найчесніша порада з усіх.