Kyiv чи Kiev або транслітерація з української на англійську

В 1995 році на уроках англійської я разом з однокласниками старанно підписувала нові слова. Зверху. В підручнику. Ідеально загостреним олівцем. І непоганий же я зловила flashback, коли такі самі написи побачила в підручниках своїх студентів рівня Starter, а саме: бєаутіфул, кукумбер, плеасуре. Ну що, ви теж фіксували написання слів “зрозумілою” мовою? ;-)

Ці спроби передати незнайомі іншомовні слова засобами (літерами) рідної мови не що інше як транслітерація (в даному випадку - англійської на українську), а ваше наступне знайомство з нею відбулося, дайте вгадаю, під час отримання закордонного паспорта. То що ж таке транслітерація?

Це механічна передача тексту й окремих слів, які записані однією графічною системою, засобами іншої графічної системи, тобто передача однієї писемності літерами іншої. Транслітерація не має на меті передати звучання слова (це робить транскрипція), але тоді для чого вона існує? 

Тут варто подумати про наш hustling and bustling globalized world в цілому: ми почали більше взаємодіяти з представниками інших націй, обмінюватися інформацією, своїми науковими і культурними надбаннями, подорожувати, контактувати швидше і з меншою кількістю посередників. Не хочеться лишатися осторонь такої прогресивної тусовки, але хто ж нас зрозуміє з кирилицею? 

Тож, ми таки її частина! Перша система українсько-англійської транслітерації була затверджена в 1996 році, а її чинна версія - ухвалена Кабміном в 2010. Ось як вона виглядає:

Так, коли в 2016 році я одержала новий закордонний паспорт, з Iuliia (згідно зі стандартами транслітерації до 2010 року) я нарешті перетворилася на Yuliia. 

Якщо не хочеться складати своє ім’я і прізвище як пазл згідно з таблицею, можна скористатися онлайн ресурсами (сайт Державної міграційної служби).

Якщо думаєте, що чинні правила транслітерації це просто чергова співпраця сумнівної якості між філологами і політиками, то ніт. Питаннями необхідності створення універсальних транслітерацій займається Міжнародна організація з питань стандартизації (ISO — International Organisation for Standardisation). І у нашої системи є постулати, наприклад:

• Використання затвердженої системи не є обов'язковим при перекладі іноземних імен на українську мову.
• Транслітерація повинна здійснюватися безпосередньо з української на англійську мову, без використання будь-якої додаткової мови.
• Затверджена норма є обов'язковою для перекладу імен з української на англійську в законодавчих і офіційних актах.

Зверніть увагу на другий постулат про додаткову мову. Пам’ятаєте нещодавній здобуток - офіційне “перейменування” Києва з Kiev на Kyiv? Відповідь частково в постулаті, а з рештою аргументів можна ознайомитися в цій статті. А на цьому каналі дівчата висвітлюють українські новини англійською, ходять і запрошують в гості послів та інших іноземців, щоб поговорити про Україну.

1. Буквосполучення «зг» відтворюється латиницею як «zgh» (наприклад, Згорани — Zghorany, Розгон — Rozghon) на відміну від «zh» — відповідника української літери «ж».
2. М'який знак і апостроф латиницею не відтворюються.
3. Транслітерація прізвищ та імен осіб і географічних назв здійснюється шляхом відтворення кожної літери латиницею.

Так, в 2014 році правила написання географічних назв на картах і не тільки були затверджені Міністерства аграрної політики і продовольства України. Скролити той документ можна довго, тому зазначу, що ним фіксуються назви всіх областей і їхніх центрів, районів та міст, та навіть районів міста Києва (Chyhyryn, Pishchane, Khmelnytskyi, Holosiivskyi). 

То чи дає цей Наказ відповідь на не менш вічне за “To be or not to be?”, а саме Волинська область, наприклад, це Volyn region чи Volynska oblast? Слово “область” треба перекладати чи транслітерувати? 

Для позначення області Наказом передбачені обидва варіанти: region / oblast, оскільки в першому додатку наведені приклади в тому числі географічних термінів, і превалює в ньому метод перекладу. Звісно, це спрощує речі для іноземців в Україні, тому що вони розуміють, з чим мають справу - вулицею, провулком, майданом/площею і тд. Але які шанси в умовного Джона одержати притомну відповідь на запитання “Will I get to Obolonska quay?” замість “Will I get to Obolonska naberezhna?” у маршрутці від метро Героїв Дніпра? I have some doubts.

Ще одна практична сфера застосування правил транслітерації - меню англійською, а саме передача назв страв української кухні (ми їх саме транслітеруємо, а не перекладаємо англійською - це унікальна культурна спадщина, тому в іншій мові просто не знайдеться відповідників).

Улюблений борщ, який в 2020 році був офіційно внесений до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України, транслітеруємо як borshch або borscht (достеменне походження слова невідоме, тож спроб пояснити написання з “t” є багато).

Більше про “борщові баталії” англійською тут.

Ситуація з транслітерацією нагадує типову “take it or leave it”, тобто або приймай як є, або ігноруй і не скаржся - система не ідеальна, але забезпечує належний порядок і приналежність до спільного інформаційного, культурного, правового та історичного простору.