Спостерігаючи за сином я помітила наступне: його слух набагато краще мого. А потім зрозуміла, що річ не в “кращому слуху”, а в не затьмареному знаннями мозку. Вдосталь надивившись Peppa Pig, він чітко і зрозуміло каже “no”. І якщо ваш внутрішній голос прочитав це як “ноу”, то він помилився. Мій син, як і британка Пепа, в якої він цьому навчився, чітко і ясно каже /nəʊ/. І як раптом я не розумію, то так гарно розтягує /nəəəəʊʊʊʊ/.
Ми дорослі і знаємо, як пишеться слово, і це перешкоджає почути його справжнє звучання. До того ж, в фонетиці нашої мови немає цього дивного звука /ə/, тому нам і важко його почути, відрізнити. Дітям щастить більше: вони можуть розрізняти всі звуки будь-якої мови, якщо достатньо довго її слухатимуть. Так, навіть дифтонг /əʊ/ в go - читай /ɡəʊ/, so - читай /səʊ/, slow - читай /sləʊ/.
#0 Більше і уважніше слухати носіїв мови
Бажано в навушниках, аби вловити всі нюанси вимови. Далі ‒ намагатися повторити те, що ви чуєте, а вони кажуть. Чи все ж, те, що ви чуєте? Це як з Пепою і “ноу”: якщо ви знаєте, що кажуть “no”, і ви звикли казати “ноу”, то вам важко буде помітити і повторити правильне /nəʊ/.
Потренуйтеся на прикладі відео з Тімом, а далі ‒ просто на прикладі будь-якого відео від носіїв мови.
#1 Навчитись правильно вимовляти конкретні звуки
Можна довго імітувати когось з акторів, але все ж чогось не вловлювати. Це "щось" ‒ це те, "як" вимовляти конкретний звук: де і як він твориться. Для цього дуже раджу переглянути плейлист Pronunciation Skills with Adrian Underhill by Macmillan Education ELT. Він робить акцент саме на творенні, а не імітації. Спонукає знайти "свою" вимову, своє звучання в англійській. І це просто неоціненний скарб! З ним вимова перейде на новий рівень! Це як тренуватися в залі самостійно, повторюючи за кимось, і потім тренуватися із тренером, який пояснює, що де напружувати, який кут в суглобах, вихідне положення тощо. Відчуйте різницю.
Дозволю собі тут проілюструвати всю користь цього плейліста, продовжуючи поради:
- чим далі губи вперед, тим далі язик відводити назад
Сюрприз-сюрприз. Не знаю, як у вас, але в мене в українській мові язик десь посередині чи ближче до зубів при вимові “у”. І не тільки у мене. Спробуйте вимовити /uː/ саме таким чином: губи вперед, язик назад. А потім звичним способом. І так пару разів, бажано з заплющеними очима (аби повністю зосередитись на артикуляції звуків). А тепер скажіть blue ‒ /bluː/, ‒ щоб на /uː/ губи вперед, а язик назад. Відчули різницю? Якщо зробити з заплющеними очима і прислухатися до самого себе, то можна ще і ПОЧУТИ різницю.
Так, в англійській мові є два різні “у”: /ʊ/ і /uː/, і тому так по-різному звучать look і Luke. Про те, до яких непорозумінь це може призвести, дивіться в цьому уривку Modern Family:
- навчитися вимовляти шва - shwa- /ə/
/ə/ це всюдисущий звук англійської мови. Майже кожна ненаголошена голосна перетворюється на шва в вільному мовленні. Це не просто звук: він створює ритм англійської.
Adrian Underhill називає його short idiot sound. Чому short idiot? Бо є також довга версія цього звука, idiot sound, а саме /ɜː/. Чому idiot? Це алюзія на такий вираз обличчя, із повністю розслабленою щелепою, трішки привідкритим ротом, ‒ реакція “ідіота”, якого питають щось, чого він не знає.
- оскільки шва - центральний звук, тренуватися говорити його не в словах, а в складах.
Просто беремо список приголосних і робимо з ними склади: /bə/, /sə/, /də/ і далі за алфавітом. І так ви навчитесь правильно вимовляти хоча б закінчення
/-er/ /-ə(r)/: developer, cancer, water. І тоді а glass of water вже ніколи не буде “е глас оф воте”, а стане /ə ɡlɑːs əf wɔːtə/.
- /ɪ/ - вимовляти, як український “и”.
Потренуйтеся:
Тепер щоразу, як чуєте ці слова від носіїв, відмічайте для себе саме це: українські “и” та “і”.
Кожна мова має свої особливості і замість позбутися їх, я пропоную навчитися їх використовувати. А саме, використовувати той чудовий факт, що в вашому (ви)мовному арсеналі є не тільки російська (спираючись на фонетику якої вчили і вчать зараз в школах), а і українська. Навіть, якщо рідною ви вважаєте російську, українська фонетика, напевне, опанована. І тут це плюс.
Потренуйтеся зараз.
По-друге, англійське “g” ‒ це не “г”, а українське “ґ”: тепер слова garbage та green із українських вуст цілком можливо отримають своє англійське звучання /ˈɡɑː(r)bɪdʒ/ та /ɡriːn/.
#3 Зрозуміти відмінність “однакових” звуків в англійській і рідній мовах
- “N”
Почнемо з “n”. Що не так з “n”? Українське і англійське “н” просто різні. Щоб зрозуміти наскільки, треба повністю звернути увагу на свій язик і його положення в роті, коли ви вимовляєте, наприклад, “ні”. Яка частина язика чого торкається? Як би ви не називали частини язика чи піднебіння, швидше за все, ви притискаєте не тільки кінчик, край, а якусь частину тіла язика до піднебіння. І отримуєте наше чудове м’яке “н”.
Тепер ваше українське “ні” і англійське knee /niː/ ‒ зовсім різні, і так і має бути.
- “L”
Впоратися з англійським “n” ‒ це вже півдороги до англійського “L”. З ним та ж історія, він теж твердий, завжди. Звичайними словами ‒ піднебіння торкається лише обід язика, а не його “тіло”.
Врахувавши всі поради вище, можете спробувати почитати уривок і записати аудіо якогось тексту. Прослухати запис і проаналізувати, де щось з мовою не те.
- Практичне завдання 1.
- Практичне завдання 2.
А далі - складніше. Записати себе, говорячи щось незаплановане, непрописане, і знову прослухати. Як ви думаєте, більше чи менше в вас буде помилок в вимові? Мій досвід викладання показує, що більше. Але я також можу із впевненістю сказати, що чим частіше студенти виконують цю останню вправу, тим швидший прогрес і краща вимова.
Імітувати. Порада стара як світ, але є декілька нюансів.
- Практичне завдання
Потренуватися імітувати Опру чи Еллен ‒ вибір за вами!
Імітація збагачує ваш арсенал. Згодом вам вже не треба буде імітувати ‒ ви віднайдете своє звучання, свій ідіолект. Він є в кожної людини, незалежно від країни і рідної мови. Він є в вашій рідній мові. Сукупність всього того, що робить ваше звучання унікальним ‒ це ваш ідіолект.
Приємний бонус