Як покращити вимову в англійській мові

Вимова - це питання практики: її не можна вивчити з̶д̶а̶т̶и̶ ̶і̶ ̶з̶а̶б̶у̶т̶и̶ , але можна натренувати.

Спостерігаючи за сином я помітила наступне: його слух набагато краще мого. А потім зрозуміла, що річ не в “кращому слуху”, а в не затьмареному знаннями мозку. Вдосталь надивившись Peppa Pig, він чітко і зрозуміло каже “no”. І якщо ваш внутрішній голос прочитав це як “ноу”, то він помилився. Мій син, як і британка Пепа, в якої він цьому навчився, чітко і ясно каже /nəʊ/. І як раптом я не розумію, то так гарно розтягує /nəəəəʊʊʊʊ/.

Ми дорослі і знаємо, як пишеться слово, і це перешкоджає почути його справжнє звучання. До того ж, в фонетиці нашої мови немає цього дивного звука /ə/, тому нам і важко його почути, відрізнити. Дітям щастить більше: вони можуть розрізняти всі звуки будь-якої мови, якщо достатньо довго її слухатимуть. Так, навіть дифтонг /əʊ/ в go - читай /ɡəʊ/, so - читай /səʊ/, slow - читай /sləʊ/.

Після слова “дифтонг”, припускаю, зі мною залишилися лише найсильніші і найвмотивованіші дійсно покращити свою вимову. Для вас, друзі, практичні і стовідсотково дієві поради.

#0 Більше і уважніше слухати носіїв мови

Бажано в навушниках, аби вловити всі нюанси вимови. Далі ‒ намагатися повторити те, що ви чуєте, а вони кажуть. Чи все ж, те, що ви чуєте? Це як з Пепою і “ноу”: якщо ви знаєте, що кажуть “no”, і ви звикли казати “ноу”, то вам важко буде помітити і повторити правильне /nəʊ/.

Існує навіть такий словник вимови, howjsay.com, де можна прослухати вимову не тільки слова, але і фрази (ось, наприклад, would you). Спробуйте вслуховуватися і повторювати саме те, що насправді чуєте, а не очікуєте почути із логічних причин. Tim в своєму Tim’s Pronunciation Workshop by BBC показує на прикладі, як мозок підказує нам чути Would you, але ж це would you звучить трішки по-іншому in fluent speech.

Потренуйтеся на прикладі відео з Тімом, а далі ‒ просто на прикладі будь-якого відео від носіїв мови.

#1 Навчитись правильно вимовляти конкретні звуки

Можна довго імітувати когось з акторів, але все ж чогось не вловлювати. Це "щось" ‒ це те, "як" вимовляти конкретний звук: де і як він твориться. Для цього дуже раджу переглянути плейлист Pronunciation Skills with Adrian Underhill by Macmillan Education ELT. Він робить акцент саме на творенні, а не імітації. Спонукає знайти "свою" вимову, своє звучання в англійській. І це просто неоціненний скарб! З ним вимова перейде на новий рівень! Це як тренуватися в залі самостійно, повторюючи за кимось, і потім тренуватися із тренером, який пояснює, що де напружувати, який кут в суглобах, вихідне положення тощо. Відчуйте різницю.

Дозволю собі тут проілюструвати всю користь цього плейліста, продовжуючи поради:

чим далі губи вперед, тим далі язик відводити назад

Сюрприз-сюрприз. Не знаю, як у вас, але в мене в українській мові язик десь посередині чи ближче до зубів при вимові “у”. І не тільки у мене. Спробуйте вимовити /uː/ саме таким чином: губи вперед, язик назад. А потім звичним способом. І так пару разів, бажано з заплющеними очима (аби повністю зосередитись на артикуляції звуків). А тепер скажіть blue ‒ /bluː/, ‒ щоб на /uː/ губи вперед, а язик назад. Відчули різницю? Якщо зробити з заплющеними очима і прислухатися до самого себе, то можна ще і ПОЧУТИ різницю.

Потренуйтеся на словах: boot /buːt/, Luke /luːk/.

Так, в англійській мові є два різні “у”: /ʊ/ і /uː/, і тому так по-різному звучать look і Luke. Про те, до яких непорозумінь це може призвести, дивіться в цьому уривку Modern Family:

навчитися вимовляти шва - shwa- /ə/

/ə/ це всюдисущий звук англійської мови. Майже кожна ненаголошена голосна перетворюється на шва в вільному мовленні. Це не просто звук: він створює ритм англійської.

Adrian Underhill називає його short idiot sound. Чому short idiot? Бо є також довга версія цього звука, idiot sound, а саме /ɜː/. Чому idiot? Це алюзія на такий вираз обличчя, із повністю розслабленою щелепою, трішки привідкритим ротом, ‒ реакція “ідіота”, якого питають щось, чого він не знає.

Зробіть так ‒ і еврика! Вам підкорився центральний звук англійської фонетики! Він матиме певні варіації, залежно від позицій в слові, акценту, діалекту. Десь він буде ближчим до /a/, десь до /о/. Але ви вже знаєте, “як його знайти”. І тепер bed і британське bird це зовсім різні слова, як /bed/ і /bɜːd/, без цього ЗАЙВОГО російського “ё”, якому вас могли вчити, як колись мене. Додайте це “йо” ‒ і ваша англійська стане трішки російською, чи трішки французькою.

оскільки шва - центральний звук, тренуватися говорити його не в словах, а в складах.

Просто беремо список приголосних і робимо з ними склади: /bə/, /sə/, /də/ і далі за алфавітом. І так ви навчитесь правильно вимовляти хоча б закінчення

/-er/ /-ə(r)/: developer, cancer, water. І тоді а glass of water вже ніколи не буде “е глас оф воте”, а стане /ə ɡlɑːs əf wɔːtə/.

Потренуйтесь разом з Tim’s Pronunciation Workshop by BBC вимовляти шва в реченнях.

/ɪ/ - вимовляти, як український “и”.

Саме український. Він не такий виразний, тихіший, м’якіший… А /iː/ ‒ як український “і”. В цих звуках різниця зовсім не в довжині. Раптом bit і beat стають очевидно різними словами: /bɪt/ і /biːt/. Не кажучи вже про it /ɪt/ та eat /iːt/. І про це буде йтиметься далі. І не треба нічого штучно подовжувати. Ви ж не робите цього в українській?

Потренуйтеся:

heat /hiːt/ vs hit /hɪt/
feet /fiːt/ vs fit /fɪt/

Тепер щоразу, як чуєте ці слова від носіїв, відмічайте для себе саме це: українські “и” та “і”.

#2 Використовувати переваги рідної мови

Кожна мова має свої особливості і замість позбутися їх, я пропоную навчитися їх використовувати. А саме, використовувати той чудовий факт, що в вашому (ви)мовному арсеналі є не тільки російська (спираючись на фонетику якої вчили і вчать зараз в школах), а і українська. Навіть, якщо рідною ви вважаєте російську, українська фонетика, напевне, опанована. І тут це плюс.

По-перше, це звук /ɪ/. Це саме м’яке українське “и”, яке точно відрізняється від російського “ы” (дивись вище). Зрозуміти, відчути, натренувати це /ɪ/ важливо ще і тому, що голосна без наголосу може перетворитись на /ɪ/, наприклад: “e” в carpet /ˈkɑː(r)pɪt/ або “а” в luggage /ˈlʌɡɪdʒ/.

Потренуйтеся зараз.

По-друге, англійське “g” ‒ це не “г”, а українське “ґ”: тепер слова garbage та green із українських вуст цілком можливо отримають своє англійське звучання /ˈɡɑː(r)bɪdʒ/ та /ɡriːn/.

По-третє, і тут зі мною можна посперечатися (і я не проти), вимова англійського “h” ближча до української “г”, ніж до “х”, чи краще сказати, що це щось середнє. Але саме українського. (Російське “г” звучить як українське “ґ”.) І я для себе помітила, що сказати “г” окремо ‒ мені якось важко. Подібно англійському “h”, за ним хочеться озвучити якусь голосну. В різних позиціях в слові воно може варіюватися, але ви просто спробуйте зараз вимовити Hillary один раз з УКРАЇНСЬКИМ “г”, а інший з нашим “х”. Правда ж, з “г” звучить..по-англійськи? І ось правила нової транслітерації ( “Що? Хто придумав транслітерувати “гора” як “hora”???) стали трішки зрозумілішими.

#3 Зрозуміти відмінність “однакових” звуків в англійській і рідній мовах

Звісно, не просто зрозуміти, а ще і натренуватися вимовляти саме англійські звуки, розмовляючи англійською.

“N”

Почнемо з “n”. Що не так з “n”? Українське і англійське “н” просто різні. Щоб зрозуміти наскільки, треба повністю звернути увагу на свій язик і його положення в роті, коли ви вимовляєте, наприклад, “ні”. Яка частина язика чого торкається? Як би ви не називали частини язика чи піднебіння, швидше за все, ви притискаєте не тільки кінчик, край, а якусь частину тіла язика до піднебіння. І отримуєте наше чудове м’яке “н”.

Англійське “n” ‒ це торкатися піднебіння лише “ободом” язика. Просто спробуйте. Зробіть так кілька разів. Усвідомте, що цей англійський звук “твердий”, тому англомовним людям так важко сказати “Таня”, воно звучатиме як “Танйя”. І він в них не буває м’яким. (До речі, для мене пояснення “твердий” ніколи не було зрозумілим. Зате я можу відчувати свій язик в роті, яка частина чого торкається і зрозуміти і пояснити, як зробити цей звук англійським.)

Тепер ваше українське “ні” і англійське knee /niː/ ‒ зовсім різні, і так і має бути.

“L”

Впоратися з англійським “n” ‒ це вже півдороги до англійського “L”. З ним та ж історія, він теж твердий, завжди. Звичайними словами ‒ піднебіння торкається лише обід язика, а не його “тіло”.

#4 Слухати запис своєї вимови

Врахувавши всі поради вище, можете спробувати почитати уривок і записати аудіо якогось тексту. Прослухати запис і проаналізувати, де щось з мовою не те.

International Dialects of English Archive збирає записи одного і того ж тексту з різними акцентами, в тому числі начитані професійними акторами “королівською” британською англійською (RP) та General American, тобто американською англійською без регіонального акценту.

Практичне завдання 1.

Прослухати один абзац цього тексту. Потім записати своє прочитання цього тексту і прослухати. Знайдіть відмінності і працюйте над ними. Для ефективності, за один підхід фокусуватися на одному аспекті вимови. Наприклад, сьогодні працюєте з вимовою -th- в словах. Завтра працюйте над вимовою шва. Для цього можна в тексті підкреслити всі шва і звертати на них увагу як при прослуховуванні, так і при записі свого голосу. А наступного разу звертати увагу на ритм чи інтонації.

Практичне завдання 2.

А далі - складніше. Записати себе, говорячи щось незаплановане, непрописане, і знову прослухати. Як ви думаєте, більше чи менше в вас буде помилок в вимові? Мій досвід викладання показує, що більше. Але я також можу із впевненістю сказати, що чим частіше студенти виконують цю останню вправу, тим швидший прогрес і краща вимова.

#5 Імітувати (як актори)

Імітувати. Порада стара як світ, але є декілька нюансів.

Саме імітуйте, а не повторюйте те, що кажуть. Імітуйте не тільки вимову окремих слів, а і інтонації, ритм, наголоси в реченнях, тон, паузи. Я особисто люблю виконувати цю вправу на коротких інтрев’ю, наприклад, з Еллен ДеДженерес.

Практичне завдання

Потренуватися імітувати Опру чи Еллен ‒ вибір за вами!

Імітація збагачує ваш арсенал. Згодом вам вже не треба буде імітувати ‒ ви віднайдете своє звучання, свій ідіолект. Він є в кожної людини, незалежно від країни і рідної мови. Він є в вашій рідній мові. Сукупність всього того, що робить ваше звучання унікальним ‒ це ваш ідіолект.

Спробуйте скористатися порадами ‒ і ви віднайдете свою ідеальну англійську вимову. І вам це сподобається!

Приємний бонус

Хочете звучати, як Londoner? Можна обрати з-поміж 4 акцентів. Дивіться, надихайтесь...

Ідеальна англійська вимова: 6 практичних порад