Green Forest Life. 15.10.2009

Моя програма Work and Travel USA =)

Автор: Оксана Архулік
Написала слово «моя» і зрозуміла, як багато для мене значить цьогорічне літо і моя участь у програмі W&T. І мені тАаак захотілося поділитися своїм досвідом з усіма, хто захоче взяти у ній участь. Бо насправді, коли ви обираєте агентство, то його представники обіцяють вам «золоті гори» і що все буде дуже легко, головне тільки наважитися на цей крок…Але про все по порядку.


Думка поїхати на літо до Штатів до мене прийшла якось дуже непомітно. Настільки непомітно, що коли я пішла реєструватися у програмі, то до кінця ще не усвідомлювала, що я таки туди хочу поїхати. І агентство не я обрала. Мої подруги теж збиралися їхати, вони і  знайшли доволі відоме агентство, яке займається різними студентськими програмами вже більше 10 років. Прийшли ми туди десь у середині листопада, подали перший пакет документів, заплатили близько 350 грн. за реєстрацію з кожного, взяли список документів, які треба було подати через два тижні. О! І найголовніше - мені видали посвідчення учасника програми W&T влітку 2009 року з порядковим номером 586. І з цього моменту все почалося…


Символ парку Universal Studios

Я зібрала всі необхідні документи за 10 днів – серед них: довідка з університету, що я ще студентка денної форми навчання, копії заліковки і закордонного паспорта, фотографії, де я посміхалася майже-на-всі-32-зуби (американці люблять дивитися на візу з усміхненим обличчям), довідку про рахунок з банку, де в мене лежала певна сума, і двісті доларів за підбір вакансії.

І тут…мої подруги передумали їхати. Сказати, що я була здивована, буде замало. В мене почалася паніка. На той час я вже знала, що не зможу летіти в США раніше 20-их чисел червня, бо мушу здати іспити на диплом бакалавра в університеті, і здати їх завчасно мені не можна. Отже, летіти я буду сама, бо ніхто не  буде їхати до США настільки пізно, та ще й в той самий штат. В мене виникали думки, що краще б відмовитися від участі, але тут мало значення, що я себе вже дуже серйозно налаштувала на цю поїздку. Тому через тиждень після здачі всіх вищезазначених документів я оплатила вартість самої програми – 900 доларів.


Ролокостер Hulk

Десь в середині грудня я подалася на Ярмарку підбору вакансій. Їх там було дуже багато, але мені підійшла тільки одна – продавця фотографій в розважальному парку в Орландо, штат Флорида (що це буде за парк, я тоді ще не знала). Тепло, сонячно, біля океану, непогана робота – майже ідеальний варіант. Там же на ярмарці я познайомилася з двома хлопцями з Івано-Франківська, які теж обрали цю саму вакансію. І мені стало спокійніше, - ми домовилася, що будемо жити разом, бо вони їдуть в Штати раніше,  зможуть підібрати щось підходяще і зустрінуть мене вже там. Ми підписали наші контракти, попередньо пройшовши міні-співбесіду з представником спонсора, який надавав робочі місця, і попрощалися.

23 лютого 2009 року. Зустріч біля воріт Посольства США в Україні о 7 ранку. На вулиці – 14 градусів морозу. Всередину приміщення Посольства я зайшла після 9 ранку. За співбесіду з консулом, на той момент, я вже зовсім не хвилювалася, хоча напередодні не могла заснути до 3 години ночі.  Так чи інакше, але коли загорівся мій номер, я пішла до 3-го віконця зовсім спокійно. Розмова зайняла не більше 4 хвилин – чим швидше я давала відповіді на запитання, тим швидше мені їх задавали. Потім я підрахувала, що мені довелося відповісти принаймні на 15 запитань (і про університет, і чого я хочу поїхати в Штати, і про мою майбутню роботу, і про роботу мого тата і т.д.). Вийшла я звідти з величезною посмішкою на обличчі – мені відкрили візу в США!!!! (це ще + 175 доларів і ще оплата за страховку).


Дитяча частина парку Seuss Landing


Тоді зі мною ходили ще близько 40 студентів, 4-ом візи не відкрили, серед тих 4-ох був і мій друг Саша з Івано-Франківська. Якщо колись комусь з ваших родичів не відкрили візу в США, або ви чи ваші родичі брали участь в розіграші Грін Карти, або ви погано говорите англійською, то ваші шанси на отримання візи дуже знижуються. Тарасу, ще одному моєму другові з Франківська, візу відкрили через тиждень після мого походу в посольство.

Наступний крок – купівля білетів. Мушу зазначити, що все, що стосувалося такої дії як «вам треба оплатити», моє агентство робило дуже вчасно і оперативно. Хочу сказати, що квитки я теж змушена була купувати через цю фірму, оскільки їхала по цій програмі вперше. 2 березня я вже тримала їх в руках – Київ-Париж-Атланта-Орландо і назад. От саме в той момент я зрозуміла, що я ЇДУ В США. Я була задоволена. Ні. Не так. Я була щаслива!!!


Маямі

Потім в мене настала перерва у підготовці до поїздки. У травні сходила вже з Тарасом (я його зустріла вдруге у своєму житті, але вже тоді не сумнівалася, що в США я буду бачити його частіше) на орієнтацію перед польотом. Туди прийшло більше тисячі студентів. Такий собі міні-конвеєр з надання послуг за  дуже не малі гроші – це я так собі характеризую те агентство. Задати якісь питання в індивідуальному порядку було просто неможливо. Під час орієнтації  нам видали купу різної інформації, яка на практиці виявилася далеко не такою простою. Звідси висновок – говорити можна багато, але краще слова підкріплювати певними діями.

Думаю і так зрозуміло, що Тарас дуже хвилювався, перед тим  польотом. Спілкувалися ми з ним багато, і в основному я намагалася його заспокоїти. Виходило, якщо чесно, не дуже. 16 травня він полетів, 17 мені подзвонив і сказав, що в нього все ок, хоча певні проблеми в нього виникли. Я й досі пам’ятаю його слова: «Все не зовсім так, як нам розповідали». Нам дуже пощастило, що Тарас, ще перебуваючи в Україні, познайомився по інтернету (якщо бути більш точною, у всім дуже відомій соціальній мережі «ВКонтакте») з дівчинкою Аньою з України, яка живе в Орландо, і вже її мама Оксана допомогла Тарасу там – зустріла, допомогла знайти житло, відвозила на всі робочі орієнтації і потім зробила все те саме для мене, коли я приїхала туди 25 червня.


Парк біля Coral Castle

До чого я це веду? Якби не ця малесенька обставина, моє і Тараса перебування там склалося б зовсім інакше. Бо коли ти прилітаєш туди – в іншу країну, чуже місто, - ти сам по собі. Оце і називається «your own experienсе». Тобто тобі може пощастити, і в тебе все буде great, або навпаки, тобі може не пощастити, і ти отримаєш мінімальне задоволення від свого перебування в іншому середовищі. А це є дуже і дуже погано, бо, по-перше, ти платиш за певний рівень послуг і за відповідний результат, але їх не отримуєш, а по-друге, в США просто несправедливо провести свій час без задоволення і користі – там величезні можливості для пізнання чогось нового і цікавого, можна отримати просто неймовірну кількість вражень.

Пропущу в своїй розповіді підготовку до поїздки (це були складні часи для мене) і переліт (як виявилося літаки перелітають через Атлантичний океан і НЕ падають, що не може не радувати мене), відразу скажу так – в перший же день я зрозуміла, що мені в Орландо сподобається: спекотно, сонячно і англійська мова скрізь!


South Miami Beach

Деякі проблеми в мене потім теж були – особливо з Social Security Number – цей номер необхідний для того, щоб легально працювати в США. Мені його довелося чекати трохи більше двох тижнів, бо мене ніяк (!) не могли знайти в імміграційній службі США (ніби я не перетнула їхнього кордону). Поки я не працювала, я знайомилася з американською культурою. Написати можу багато чого, але просто порекомендую прочитати на цьому ж сайті статтю Тані Пекарчук «Я українка в США» - я погоджуюся з нею на 99%.

І от настав той довгоочікуваний день, коли я вперше прийшла на роботу, попередньо пройшовши дві навчальні орієнтації. Коли я дізналася, що буду працювати в розважальному парку, то я не думала, що це буде ТАКИЙ розважальний парк. Розважальні парки «Universal Studios». Це була найкраща робота на літо, яку тільки можна було уявити. Працювала я досить багато, але робота приносила задоволення, оскільки, по-перше, я постійно спілкувалася англійською, по-друге, мала дуже багато нових знайомих і друзів, по-третє, робота, можна сказати, трохи і творча, бо ти можеш оперувати своєю фантазією. В будь-якому випадку  фразу «на роботу, як на свято» можна застосувати до мене на весь період моєї праці там.


Stone Mountain

У вихідні дні свій вільний час можна було провести в будь-якому із розважальних парків в Орландо (вхідні квитки коштують досить дорого – від 50 до 120 доларів залежно від типу парку (водний, з ролокостерами, чи з тваринами). В мене у мої робочі парки була перепустка, а у всі інші – знижка 70% (суттєво, правда?). Поки я працювала, поїхати кудись далі за Орландо в мене не випадало можливості.

Всі свої подорожі я перенесла на вересень-місяць, бо тоді ти вже працювати не можеш, але маєш ще цілий місяць, щоб кудись поїхати. Ну звичайно, ціллю № 1 в мене було відвідати Маямі. Відстань від Орландо - десь близько 330 км, тобто не дуже далеко, але і не поряд. І тут знову я розумію, наскільки мені пощастило. Я туди їздила на вихідні разом з Оксаною і Аньою до їхньої подруги, бо знайти інших супутників мені не вдалося (всі мої друзі, з якими я спілкувалася, вже поїхали додому). Маямі мені сподобалося. Сподобалося?! Швидше вразило, а вже потім сподобалося. Дуже!!!! Там реально можна отримати багато fun, але і грошей там треба мати дуже багато)))). Правда, за місце на пляжі платити не треба, і дихати один одному в потилицю там не доведеться =). Це були незабутні вихідні. 
 
Coca-Cola Museum

Другим моїм пунктом призначення була Атланта. Оскільки в мене квиток був через Атланту, то я просто приїхала туди за три дні до мого рейсу в Париж. Знову ж таки я зупинилася в подруги Оксани – Крістін. Можу описати свої враження від Атланти такою фразою – I just fеll in love with it!!! Там багато чого цікавого, і Stone Mountain, і Coca-Cola Museum, і Underground City, і місце, яке мені особливо сподобалося, бо було самим, що не є американським – Five Little Points Place (дивна вулиця з дивними будинками, магазинами, де ходять дивні люди). Вражень в мене залишилося дуже багато! Задоволення від побаченого і пережитого теж немало))).
 
Повернулася додому повністю задоволена =)! Я можу написати такий коротесенький висновок – моя програма W&T вдалася повністю (різні міні-проблемки якогось суттєвого впливу на загальний результат не мали) =)! І найважливіший факт – я хочу туди поїхати знову)))


Атланта - вид з 73-го поверху

p.s. Обрати декілька фото з майже 1000 штук – дуже складне завдання =), тому маєте, що маєте.

Вам також може сподобатися:
Green Forest Life
Sharing is caring - розмовний клуб англійської для тих, хто потребує підтримки
Sharing is caring: Speaking club for those who need support Ми завжди працювали за принципом «людині потрібна людина». Але тепер ми розуміємо, що найбільше людині потрібна людина під час війни. Тому ми пропонуємо всім, хто відчуває потребу, поговорити англійською та підтримати один одного.…
Green Forest Life
English Sunday Online - безкоштовний розмовний клуб
English Sunday Online – улюблений розмовний клуб англійської від Green Forest. Якщо ви в безпеці та маєте трішки вільної години в неділю, приєднуйтесь поговорити на різні теми англійською, попрактикувати розмовні навички, познайомитися з різними людьми та відчути єднання. Щонеділі ми проводимо…
Green Forest Life
Music Therapy - безкоштовні музичні уроки англійської
Що би не відбувалося в світі, музика - це ліки. А англомовна музика - це ще й чудовий інструмент для практики та вдосконалення навичок англійської. Якщо ви любите музику і англійську, приєднуйтесь до уроку Music Therapy від Green Forest. Що на вас чекатиме: розбір відомої англомовної пісню  нова…
Contact us
Пн.-Пт.: 9:00-20:30
Сб.-Нд.: 10:00-15:00
Дистанційний курс
 М. ПЛОЩА ЛЬВА ТОЛСТОГО,
вул. Льва Толстого 9-а, 3 пов.
Офіс тимчасово не працює.