Джордж Оруелл.1984

Джордж Оруелл., котрий насправді зовсім і не Джордж Оруелл, а просто собі Ерік Артур Блер – дуже шанований у всьому західному світі письменник.

В мене про нього були лише неясні спогади щодо великої кількості есе, критику Чарльза Діккенса, а також книжку, що називалася числом. Загалом, ставлення було нейтральне з легким відтінком негативу (нащо було ото критикувати Діккенса). Але завжди треба розширювати границі розуміння і продовжувати свою освіту, тож я взялася читати найвідоміший роман Орвела – "1984" (як його скорочено називають, повна назва "Nineteen eighty-fou"r).

Про самого Оруелла. Родина в майбутнього непримиримо серйозного письменника була аристократична, але збідніла. Так чи інакше, але освіту він все-одно отримав хорошу, і вже у віці п’яти років знав, що буде письменником. Народився він в Індії, але освіту отримав в Англії, в Ітоні. Після навчання Ерік пішов на службу в імперській поліції (звучить одночасно як щось з 18го сторіччя і одночасно як щось із Star wars). Однак з часом майбутній Орвел розчарувався в ідеалах, котрим служив, і пішов у відставку. Їздив по Лондонам, Парижам, напрацювався добряче – посуд мив, тощо. Ну і вирішив написати про це все есе. Есе за есе, нарис за нарисом – набралося на книжечку. Надрукував у 1933. І псевдонім придумав – св.Джордж – покровитель Англії, Оруелл.– річка на півночі рідної, напевно, країни. З того часу його романи почали з’являтися у світ, а підписував він їх саме цим ім’ям.

Але Оруелл. не був би Оруеллом., якби він не втручався у всілякі політичні питання. Як-от, наприклад, громадянська війна в Іспанії 1936 року. Там він разом із дружиною вплутувався у найнебезпечніші політичні пригоди, ліз куди не треба, але втекти все-таки зміг і ніхто його не вбив. І дружину теж. Але він на власні очі побачив гру, яку вів Сталін і намагався зрозуміти причину його непримиримої боротьби проти представників першої хвилі комуністичних лідерів – ленінської гвардії. Його перу належить одна із найправдивіших розповідей про іспанську громадянську війну – "Homage to Catalonia".

Але час ішов, подружжя всиновило одномісячного хлопчика, а всього через рік померла Еллін, дружина Орвела. Втративши її, письменник усамітнився на острові на узбережжі Шотландії, де і завершив "1984". Опублікували роботу  в 1949 році. А дописував він його в 1948. Помітили? Подейкують (це, насправді, думка Ентоні Бургеса, що написав роман «1985»), що спочатку він хотів назвати роман "1948", на честь втрачених ілюзій під час Холодної війни. Так це чи ні, навряд чи таке докопування до прихованих мотивів письменника додасть нам щастя. Я краще розповім вам про сам роман.

Дія відбувається в Океанії, одній з трьох супер-країн, що наряду з Східноазією (символізує Китай) та Євразією (СРСР) складає весь світ. Ці три країни постійно перебувають у стані війни, складаючи та розвалюючи нові альянси, виграючи та програючи битви, прилюдно вішаючи полонений і так далі. Навіщо? – спитаєте ви. Відповідь проста – заради рівноваги. Це мені нагадує ситуацію, що свого часу відбувалася між Англією, Францією та Іспанією – щоб не надавати перевагу жодній із суперниць, Англія розв’язувала війну із сильнішою і брала в союзниці слабшу. Але автор в "1984" підняв це на новий рівень – жорстокі, сірі будні, в яких живе герой роману  Вінстон Сміт- джин, чорний хліб, синтетична їжа. Світ, де дітей змалечку вчать зраджувати батьків заради Партії. На чолі Партії стоїть Великий Брат, не знаю, можливо, краще, Старший Брат, коротше, BIg Brother. Telescreens, телевізори з приймачами, котрі дозволяють слідкувати за усіма людьми в країні, роблять думки, а тим більше, дії проти Партії практично неможливими. В книзі детально описується структура суспільства, Міністерства, котрі сміхотворно займаються протилежним до того, що стоїть в їх назві. Наприклад, Міністерство Миру займається питаннями війни. У цього дистопічного світу і мова своя є – Newspeak. Там є слова типу thoughtcrime – це жахливий злочин, які завгодно думки проти Партії, карається смертю. А також crimestop – думка, котрою ви зупиняєте thoughtcrime. А сам Вінстон займається коригуванням історії – вирізає непотрібні події певним чином, щоб Партія була завжди права. Як ви, напевно, зрозуміли, не курорт. Серед усього цього немає місця коханню, і, якщо дві людини кохають одне одного, їм не дозволять одружитися. А ще в країні ніколи не буде достатньо їжі чи одягу – бо коли змушувати народ боротися за виживання, навряд-чи вони матимуть час думати про щось інше, окрім шматка хлібу на завтра.

А любов у книзі все-таки з’являється – тільки для того, щоб потім бути витравленою з мозку назавжди, наряду з іншими живими думками.

Якщо вам хочеться полинути у світ депресії, сірості, постійної зради, я рекомендую відкрити 1984 в будь-якому місці і почитати хвилин 10. Такої дози достатньо, щоб підняти голову від книжки і подумати «Як же мені пощастило в житті. І всім нам!». Книга дуже серйозна і важка.

Як усі роботи дистопічного характеру, її довго забороняли або називали інтелектуально небезпечною для читачів. Сам Оруелл казав про роботу таке

My recent novel [Nineteen Eighty-Four] is NOT intended as an attack on Socialism or on the British Labour Party (of which I am a supporter), but as a show-up of the perversions . . . which have already been partly realized in Communism and Fascism. . . . The scene of the book is laid in Britain in order to emphasize that the English-speaking races are not innately better than anyone else, and that totalitarianism, if not fought against, could triumph anywhere.

—Collected Essays

Від себе ще додам відео. У 1984 році вийшла реклама фірми Apple, на той час Macintosh, котра не дуже тонко натякала на книгу (за що потім їх ледь до суду не потягли)

А ще по книзі був фільм, тож тут його трейлер.

Книгу можна знайти в інтернеті