Чи варто допомагати дитячим будинкам?

Автор: Юлія Кравченко
Я завжди вірила, що потрібні знайомства трапляються з людиною в потрібний час. Я зараз не намагаюся рекламувати ідею «трансерфінгу реальності» та не стверджую, що Всесвіт читає наші думки. Я просто ділюся власними спостереженнями: всі люди, яких я зустрічала і з якими знайомилася, з’являлися в моєму житті в потрібний час. Хоча варто зізнатися, що іноді для розуміння цього мені потрібно було декілька років.

Цього семестру я, занурюючись все глибше в організацію заходів та підготовку до занять, почала шукати ідею для благодійності. І раптом (ось вони – дива!) вона сама мене знайшла.
Я познайомилася з дівчиною, яка займається благодійністю в рамках проекту Upgrade (http://upgrade-yourself.com.ua/). Ми одразу знайшли спільну мову, вона мені дала з десяток цінних порад, найголовнішою з яких була ідея звернутися до благочинного фонду «Благомай»  (http://charitymay.com/), з яким вона регулярно співпрацює і в якому, за її словами, працюють справді добрі та щирі люди. На той момент, коли я телефонувала в «Благомай», я вже знала, що цього семестру ми будемо допомагати діткам з дитячого будинку. Я знала, що окрім збору подарунків, ми поїдемо в дитячий будинок і влаштуємо його мешканцям незабутнє свято. Тому діло залишалося за малим – обрати дитячий будинок, якому ми будемо допомагати.

Ось він. В ньому живе 23 дитини віком від 4-х до 17-ти років. Цей будинок «Мрія Переяслівщини» знаходиться в селі Циблі, Переяслів-Хмельницького району.



Але цей пост я хотіла написати з наступної причини. Одразу після початку нашої благочинної акції я прочитала статтю (http://www.beriki.ru/2013/11/18/nikakikh-podarkov-v-detskie-doma), в якій мова йде про те, що дітям з дитячих будинків не потрібно дарувати подарунки. Автор досить категорично, хоча й розумно та аргументовано вказує на причини, через які збір подарунків може стати не доброю справою, а, навіть, злим ділом, яке спричинить розбещення та неправильне формування особистості дитини. І наче є якась логіка в тому, але у мене чомусь на кожен аргумент є що протиставити:

«Ситуацию, при которой подросток продал подарок, чтобы купить сигареты или пиво.» - Це необачність тих, хто допомагає, чи тих, хто несе безпосередню відповідальність за дітей в дитячому будинку?

«Или когда подарок был использован для того, чтобы вызвать у кого-то зависть или просто продемонстрировать свое превосходство («смотри что у меня есть, а у тебя такого нету»)» - Так в моєму дитинстві вела себе більшість дітей, які й гадки не мали, що таке дитячий будинок. Хіба це не риса характеру, яка притаманна певній категорії людей ще з дитинства? Хіба це не відбувається в будь-якій школі, де деякі діти з більш забезпечених сімей хваляться перед тими, хто бідніший? Це, звичайно, не добре. Проте чому вихід – нічого не робити і, тим самим, нічого не провокувати?

«По статистике за время новогодних праздников ребенок из детского дома посещает около 17 елок и мероприятий и получает около 19 подарков (в московской области – 25). Вы понимаете, что это просто марафон на выживание?» - Ну, тут мова йде про московську область, тому я не беруся судити. Проте я точно знаю, що 23-м дітям з притулку у селі Циблі ніхто не влаштовує марафонів. Краще було б, напевно, якби проблема полягала в перебільшенні, а не в недостачі. Проте дитячих будинків дуже багато. Не просто багато. Занадто багато. Наївно думати, що в кожному з них у дітей марафони по 17-ти ялинках. Як би там не було, інформація відкрита. Зателефонуйте до будинку, що вас цікавить, та дізнайтеся, як діти проживають пекельний новорічний марафон.

«Чудовищно все это потому, что воспитывает страшное иждивенчество, ребенок привыкает к тому, что ему все всё время что-то дают, дарят, исполняют, причем без каких-либо усилий или видимых для него причин.» - А як же бути з тим фактом, що новорічні свята відбуваються раз на рік? Так, дітям дарують подарунки та раптово дуже їх люблять, але раз на рік? Який вихід з цієї ситуації? Нічого не робити? Не приїжджати? І тоді все буде правильно? Діти не будуть знати, що таке подарунки та свята, і баланс буде відновлено? Я чесно не можу зрозуміти.

«Вы его научили только просить, вы не научили его зарабатывать.» - Навіть не знаю, як благодійники взагалі живуть після такого гріха :) Не смішно, звичайно. Проте я все ще думаю, що благодійність, яка йде від серця – справа особиста, та не має підлягати будь-яким оцінкам та рецензіям.

Взагалі, в мене за всіма розмовами постає одне питання - чому люди говорять заміть того, щоб щось робити? Це вже не до автора вище вказаної статті, тому що вона займається благодійністю. Це до всіх, хто дає поради, пише філософські роздуми та знає "як краще". Чому б вам просто не зробити щось?

Власне, це тільки моє бачення. Можливо, у вас інше. Поділіться ним.
А якщо ви погоджуєтесь зі мною, то приєднайтеся до акції «Miracles happen» та допоможіть нам влаштувати для дітей свято!

Интенсивный курс
 М. ДВОРЕЦ СПОРТА,
ул. Бассейная, 7-В (5 этаж).
Пн. -  Пт.: 10:00 - 20:30
Сб.: 10:00 - 15:00
(093) 214-64-03,
(044) 254-62-86.
 М. ДВОРЕЦ СПОРТА,
ул. Бассейная, 7-В (4 этаж).
Пн. -  Пт.: 14:00 - 22:00
Сб.: 10:00 - 15:00
(093) 030-43-53,
(044) 383-95-05.
 М. ЛЕВОБЕРЕЖНАЯ,
ул. Луначарского, 4, оф. 32 (8 этаж), ТОЦ «Комод».
Пн. -  Пт.: 10:00 - 20:30
Сб.: 10:00 - 15:00
(093) 166-68-65,
(044) 383-72-62.
Стандартный курс
 М. ДВОРЕЦ СПОРТА,
ул. Бассейная, 7-В (4 этаж).
Пн. -  Пт.: 14:00 - 22:00
Сб.: 10:00 - 15:00
(093) 030-43-53,
(044) 383-95-05.
 М. ДВОРЕЦ СПОРТА,
ул. Рогнединская, 4а
Пн. -  Пт.: 14:00 - 22:00
Сб.: 9:00 - 18:00
(093) 214-36-35
 М. КОНТРАКТОВАЯ ПЛОЩАДЬ,
ул. Сковороды, 7.
Пн. -  Пт.: 14:00 - 22:00
Сб.: 10:00 - 15:00
(095) 631-35-53,
(044) 233-10-06.
 М. УНИВЕРСИТЕТ,
ул. Назаровская, 19 (ул. Ветрова, 19)
Пн. -  Пт.: 14:00 - 22:00
Сб.: 9:00 - 17:00
(098) 469-06-30,
(094) 853-37-74
 М. ЛЕВОБЕРЕЖНАЯ,
ул. Луначарского, 4, оф. 32 (8 этаж), ТОЦ «Комод».
Пн. -  Пт.: 10:00 - 20:30
Сб.: 10:00 - 15:00
(093) 166-68-65,
(044) 383-72-62.
 М. ПОЗНЯКИ,
ул. Гришка, 6а.
Пн. -  Пт.: 10:00 - 20:30
Сб.: 10:00 - 15:00
(063) 247-04-75,
(044) 247-04-75.