Ми продовжуємо розповідати вам про звичайних людей, які роблять надзвичайні справи. Сьогодні я вирішила присвятити пост чоловікам. Один з них – директор благочинного фонду, а інший – носій англійської мови, який колись викладав в Грін Форесті, а тепер волонтер, який не дивлячись на вік, допомагає дітям-інвалідам і не тільки.
George Champ
Volunteer in the organization “Firefly Charity Ukraine”
Age: 64
What kind of charity do you do: Most of our activity has to do with helping children. We organize programs for orphanages, children’s hospitals and Skola internats. Recently we’ve been involved in bringing supplies to refugees from the fighting in the east.
At this time of year we organize our annual “Angel Programs” whereby we visit orphanages and have the children write what they’d like for Christmas and then we get sponsors to become “angels” for these children. Last week we did an “Angel Program” in Zhitomir Oblast for 105 children and on Thursday we did another program for School No. 26 here in Kiev, which is a school for mentally disabled children.
We are currently receiving many boxes of clothing from Norway to bring to different refugee centers here in the Kiev area.
What inspired you to start doing charity: My motivation for getting involved in charity stems from a deep desire to want to give my life for something purposeful and not just in the pursuit of personal happiness or material gain. Too many people spend their whole lives trying to get more and more for themselves thinking that the more they acquire the happier they’ll be. However, I’ve found that the more you give to others then true happiness finds you and that real satisfaction comes in trying to make others happy.
Олег Новіков
Директор благодійного фонду «Інваліди – за рівноправність»
Вік: 34
Що надихнуло Вас на благочинність: Вважається, що добрі справи мають бути "тихими" - роби їх так, щоб ніхто не знав. Це хибне розуміння речей. Функція благодійних фондів - це об'єднати тих, хто прагне милосердя і відповідальності за суспільство, в якому живе, тих, хто бажає допомагати ближньому і тим, хто цієї допомоги потребує. Фонди живуть труднощами цих людей, глибоко розуміють потреби і можуть максимально ефективно спрямовувати потоки допомоги.
Основний напрям роботи нашого фонду – допомога дітям-інвалідам та дітям-сиротам. Багато охочих допомогти хочуть подарувати дітям солодощі, фрукти, іграшки. А насправді їм потрібні шкарпетки та взуття. Я, звичайно, перебільшую, але це дуже близько до істини. Тиха благодійність – це одна з причин відсутності культури меценатства у суспільстві. Люди просто не знають, до кого звернутися і що потрібно нужденним. Більшість готові допомагати, якщо їм чітко сказати, що необхідно і в якій кількості. Повірте моєму досвіду – за плечима не один десяток реалізованих акцій, – коли ви говорите про завдання, які потрібно вирішити – приходять люди, які допомагають. Але охочі допомогти не дізнаються, якщо ви скромно мовчите.
Благодійністю я зайнявся "випадково" – подруга попросила допомогти організувати суспільно значущу акцію без бюджету. Сказано – зроблено. Посиділи, подумали та вирішили зібрати дітям одяг та взуття до дитячого будинку. Тоді не знали, ні куди поїдемо, ні скільки зберемо. Просто робили. За два тижні зібрали 5 легкових автомобілів, забитих подарунками. З того часу це стало частиною життя. За освітою я психолог, працював у різних напрямах. Благодійність – це не моє покликання. Це дуже тяжко морально. Весь час здається, що робиш недостатньо, але не робити взагалі нічого – ще гірше.
Сподіваємося, що ці прекрасні люди надихнуть вас своїм прикладом :)
М. ПЛОЩА УКРАЇНСЬКИХ ГЕРОЇВ,
