Ксюша Мартинюк про місто в якому ми живемо.

Ксюша Мартинюк про місто в якому ми живемо.

Ксюша Мартинюк

Київ це прекрасне місто з не менш красивою назвою та легендою, що з нею пов’язана. Вона всім добре відома, тому і не має сенсу нагадувати про полянських князів, які його заснували. Історія Києва настільки багата та цікава, що можна розповідати її безліч часу. Прикро про це казати та на жаль, ми настільки звикли до нашого міста, що за буденним життям забуваємо іноді озиратись навкруги та милуватися ним. Вид із берегів Дніпра - краса, а архітектура, що залишилась від наших предків - просто немає слів. Неймовірний у будь-яку пору року і навіть дощі та мряка можуть його лише прикрасити. Впевнена, що всі ми обожнюємо його. «Як тебе не любити Києве мій» слова із пісні про нашу славну столицю. І справді, хіба знайдеться людина, що може з цим не погодитись. Є звичайно деякі негативні фактори, але ж чи буває позитив без недоліків? Не хочеться згадувати про постійно переповнене метро, затори на дорогах, занедбаність старих частин міста та новенькі скляні багатоповерхові будівлі, що красуються серед історичних пам’яток. Розумію, все навкруги змінюється, модернізується, плин часу запинити неможливо та й здійсненого уже не зміниш, але так хотілось би прогулятись вулицями Хрещатику, що у всій своїй красі буяє квітучими каштанами.

Особисто для мене, Київ, це перш за все місто мрій. Так вже склалося, що саме така асоціація виникає у мене коли чую цю назву. Я не киянка та для мене це місце настільки рідне, що не уявляю свого життя без нього. Навіть коли я довгий період була далеко за межами України, чомусь найбільше я сумувала та згадувала з ностальгією саме Київ. Так не вистачало прогулянок містом, що розкинулось по обидва береги Дніпра, чаруючого все навкруги вечірніми вогнями. Своє серце я назавжди залишила тут.

Навіть, якщо не складеться моя доля у цьому місті, спогади про нього будуть завжди мене зігрівати. Вони незабутні: прогулянки парком політеху та Маріїнського, вуличками Подолу, парком Слави на Арсенальній, спостерігати захід сонця на правому березі міста з набережної, навіть посиденьки на «поляні» будучи першокурсником =)(кпі-шники зрозуміють). Одразу всього і не згадаєш,в будь-якому випадку все це створює для кожного власну особливу картину Києва,по-своєму неповторну та незабутню.

Памятаю, як ще колись 13-річним дівчам я вперше приїхала до столиці на екскурсію. Очікувала якихось неймовірних вражень,оскільки давно чекала цієї поїздки. Мені все безсумнівно дуже сподобалось, проте я не відчула захвату, навпаки, якусь буденність. Відчуття були ніби я уже мільйон разів проходила цими вулицями та милувалась краєвидами, не усвідомлювала, що знаходжусь тут вперше в житті і до того ж всього декілька годин. Спокій та душевна гармонія, відчуття домівки, ось які почуття він у мене викликав. Пригадую, це здалося трішки дивним, але уваги я не звернула, повернулась додому з радісним настроєм та продовжила своє звичне життя. Йшов час, закінчилась школа, державні іспити, випускний вечір,що далі, вступ до університету.
Так, на навчання до Києва! Як так склалось, вже й не пам’ятаю, але точно знаю,що не ставила за мету отримувати вищу освіту саме тут. І ось я вдруге в цьому місті, згадую першу поїздку та знову виникає те саме відчуття. Що ж, нарешті я приїхала додому!

Минуло більше 5 років, як я тут проживаю, не такий великий термін, зате найпрекрасніша частина життя, студентські роки,а це: злети і падіння, переживання, успіхи і поразки, формування незалежної особистості у суспільстві. Знаю, що я не перша і не остання, звичайна студентка, скільки нас лише з одного «КПІ» щороку? Але це взагалі не має значення, головне, щоб кожен із нас знайшов своє місце під сонцем. Я його знайшла і сподіваюсь не втрачу, не змарную його красу та не стомлюсь від почуття гармонії з ним. Кожному своє!
Якщо для Кері Брудшоу найбільшим коханням в житті є Нью-Йорк, то для мене – Київ і в цьому я ні хвилини не сумніваюсь! =)

Коментарів: [6]

Lesja

:-))) А я тут уже больше 15 лет. И сегодня. как в первый день, я наслаждаюсь сознанием того, что живу в Киеве, иду по Хрещатику, еду в душных забитых маршрутках и дышу загазованным киевским воздухом. Логически этого объяснить невозможно. Я это ощущаю. Думаю, что это и есть совпадение энергетик человека и города. У каждого человека есть СВОЙ город. Мой - Киев! Я его люблю!

2009-12-21 15:37:09

Alexworld

Отличная статья!! Киев прежде всего красивый из-за того, что в нём живут такие патриотические и адекватные люди как автор статьи. Именно мы строим, делаем комфортней и красивей наш город. А политиках ни слова...Одни ругательства...)))
У меня предложение к автору статьи...Можно ли вашу статью опубликовать на своём киевском новостном блоге, естественно с сохранением всех авторских прав?

2009-12-03 01:51:27

Margarita

Як же тебе не любити - Києве мій))))
to s_m_d
Звичайно, ніхто не ідеальний, але це зауваження краще адресувати людям, які живуть у місті-герої. Нам дійсно варто звертати більше уваги на навколишнє середовище, бо саме ми його і створюємо!)
Дякую, Ксюша, завдяки таким статтям, як твоя, в серці вселяється надія на краще :)

2009-11-24 17:05:21

kloolya

Дуже чудова стаття! Київ дійсно прекрасний - дуже багато маленьких вуличок зі стародавньою скульптурою та своєю історією, наприклад Щевковична та Городецького. А ще на Подолі з"явилася чудова-причудова вулиця, якої ще намає на карті, бо там будуються елітні будиночки - але там дууууже цікаво! Я тут живу з народження і мене дуже ображає, коли Київ називають смітником, оскільки кожний ДРУГИЙ викидає сміття не в смітник, та хоча б коли ви виходячи з транспорту викидаєте свій талон ))) - до смітника ж не доносите))). тому що тут скажешь - Київ чудовий)))

2009-11-23 15:08:56

junior

Я теж люблю Київ.
Така романтична стаття)

2009-11-22 11:32:32

s_m-d

Крім всього вище сказаного, особливу родзинку київській красі додають купи сміття, що ти їх можеш побачити у будь-якому куточку легендарно-гарного міста. Майже кожен, хто отримує задоволення від пребування-життя-відпочинку у Києві, вважає своїм обов'язком долучитись до створення цієї родзинки. Хіба ж можна відмовити собі у задоволені залишити недоїдки на лавці, де щойно сидів, викунути з вікна машини пляшку-стаканчик-серветку, кинути недопалок собі під ноги?!.
Ласкаво просимо в смітник-герой Київ!

2009-11-22 11:25:47